У статті висвітлено проблему символічного параметру, який прокладає розділову грань між утопією і
антиутопією та визначає стратегії моделювання цих генетично зв’язаних, проте різних текстових світів.
Під кутом зору концепції "символічних форм" культури Е. Кассірера проаналізовано роман Дж. Оруелла
"1984" і роман Е. Берджеса "Неповноцінне насіння" (1962) та показано, як письменники створюють
антиутопічу модель майбутнього, в якій за рахунок знищення символічної домінанти занепадає така
форма культури як історії
