Gebicki, Jakub

Modigell, Michael

Roebroeck, Eugenè

Schumacher, Matthias

van der Burg, Job

Ukrainian

Уберман, В. І.

Васьковець, Людмила Антонівна

Electronic National Technical University &quot;Kharkiv Polytechnic Institute&quot; Institutional Repository (eNTUKhPIIR)

Arad, Romania                                                                                                                         January 25–26, 2019 271 АПРОКСИМАЦІЯ УКРАЇНСЬКОЇ СИСТЕМИ РЕГУЛЮВАННЯ ЯКОСТІ ПОВЕРХНЕВИХ ВОД ДО ПРАВА ЄС  Уберман В. І. кандидат технічних наук, провідний науковий співробітник  Державної наукової установи  «Український науково-дослідний інститут екологічних проблем» м. Харків, Україна  Васьковець Л. А.  кандидат біологічних наук, професор  Національного технічного університету  «Харківський політехнічний інститут» м. Харків, Україна  1. Апроксимація водного законодавства України до екологічного права ЄС є складовою процесу наближення законодавства України взагалі і екологічного законодавства зокрема, до acquis communautaire. Апроксимація здійснюється за спеціальними програмами, що розробляються і здійснюються центральними органами виконавчої влади, асоційованими з ними тематичними групами під проводом європейських консультантів та за проектами європейської (грантової) допомоги. Але при практичній реалізації розрізнених спроб точкової та фрагментарної апроксимації виникають конфлікти (іноді принципові) з усталеною системою суспільних відносин та законодавчих норм, з вітчизняними науковими досягненнями та інженерними принципами, з практикою водоохоронної діяльності. У даній роботі досліджується один із центральних напрямків апроксимації, який стосується якості вод: складної та багатоаспектної проблеми наближення водного законодавства України до екологічного права ЄС. 2. Головними особливостями проблеми апроксимації є: неможливість одночасної разової зміни законодавчих вимог до великого й багатозв’язного комплексу водних відносин, глибоко закорінених у механізм господарювання; необхідність уникнення перепон поточній водогосподарській діяльності в період економічної кризи та системної перебудови економіки України. Тематика апроксимації вимог Водного кодексу України (ВКУ) та низки підзаконних актів до європейського водного законодавства, викладеного, головним чином, у Водній рамковій директиві ЭС (ВРД), у частині якості вод не набула належного відображення у сучасних дослідженнях через її наукову новизну, нечіткий поділ та недотримання сфер водогосподарської й водоохоронної відповідальності центральними органами виконавчої влади. Навіть побіжне порівняння ВКУ з ВРД дозволяє побачити принципові відмінності між цими двома актами. Складається враження, що вони стосуються різних предметів. У ВКУ йдеться, головним чином, про водні International scientific and practical conference 272 об’єкти, систему водокористування, організацію та керівництво цією діяльністю, тоді як ВРД спрямована на забезпечення якості вод. Принципові відмінності виявляються вже на рівні базових юридичних визначень. Така глибока розбіжність ускладнює, а у деяких аспектах й унеможливлює апроксимацію. Найбільш важливим і доступним напрямком наближення є «екологізація» ВКУ. Шлях екологізації вимагає чіткого розмежування водогосподарського та водоохоронного правових інститутів. Тому важливою невирішеною частиною загальної проблеми є створення у водному законодавстві України еколого-правового інституту якості вод та її регулювання (ЕПІЯВР). Альтернативою екологізації ВКУ є розроблення та прийняття спеціального Закону України «Про охорону вод». Однією з причин, що заважає подоланню зазначеної розбіжності, слід вважати діяльність центральних органів виконавчої влади, які при реалізації інтегрованого управління водними ресурсами за басейновим принципом (ІУВРБП) надають перевагу водогосподарським функціям над водоохоронними. 3. Наразі існують два українських переклади ВРД, жоден з яких не має належних ознак його офіційного статусу. Слід констатувати принципову різницю в юридичних визначеннях базових гідрологічних, гідрохімічних та гідроекологічних термінів та понять у ВРД та у ВКУ, яка спричиняє їх відмінність у правовому регулюванні. Це, зокрема, стосується термінів: «масив поверхневих вод», «якість води», «забруднення вод», «екологічний стан». Центральне ядро європейського ЕПІЯВР утворюється ВРД, яка належить до сектору водного законодавства ЄС. Аналітичний розгляд екологічного законодавства ЄС свідчить про наявність комплексного зв’язку ВРД із іншими загальними екологічними, дочірніми, пов’язаними та суміжними законодавчими актами ЄС. Такий зв’язок широко охоплює складові природоохоронного законодавства ЄС і створює багато проблем при спробах дотримання вимог ВРД. Визначено, що до головних (з позицій якості вод та її регулювання) належать 10 законодавчих джерел і довідкових матеріалів. Цими джерелами (регламентами, директивами та довідниками) створюється основа ЕПІЯВР ЄС. Всередині секторального водного законодавства та у предметно пов’язаних з ним актах до зазначеного інституту належать, щонайменше, три сукупності джерел права ЄС, якими регламентується: якість вод для різних видів її використання, скиди (емісії) забруднюючих речовин (ЗР), методи вимірювання та відбирання проб води. З точки зору апроксимації така складна структура джерельної бази, кожний акт якої містить значну кількість норм щодо якості води та її регулювання, вимагає адекватного відображення у водному законодавстві України. Вочевидь, зміни ВКУ у 2016 – 2017 роках та пов’язаних з ними підзаконних актів, спрямовані на впровадження ІУВРБП, не відповідають таким вимогам. Здійснення справжнього наближення вимагатиме значно більшого, ніж передбачено, часу та зусиль у законо– та нормотворчій діяльності. Arad, Romania                                                                                                                         January 25–26, 2019 273 4. Порівняльно-термінологічні дослідження виявили існування принципових розбіжностей між змістом та головними поняттями ВКУ та ВРД, що стосуються ЕПІЯВР. Визначено, що ЕПІЯВР з джерельної бази екологічного права ЄС мають бути системного інтегровані у водне законодавство України. Доведено, що екологічні показники оцінювання якості вод у ВРД та ВКУ істотно відрізняються за формою та способом виразу. Остання версія ВКУ вимагає істотних доповнень: 1) екологічними та регуляторними нормативами (стандартами), гармонізованими з ВРД; 2) вимогами щодо комбінованого підходу до регулювання якості вод. Щодо тенденцій наближення до acquis у регулюванні якості поверхневих вод України слід визначити наступне. Більшість внесених у ВКУ змін стосувалася додавання нових та коригування існуючих юридичних визначень, яких наразі налічується 74 визначення, що у порівнянні з 41 визначенням у ВРД виглядає надмірним. Щодо ЕПІЯВР у ВКУ привертає увагу відсутність центральних визначень ВРД щодо якості вод та її регулювання: «небезпечні речовини», «пріоритетні речовини», «екологічний стандарт якості» (ЕСЯ), «комбінований підхід». З них ключовим для ЕПІЯВР є ЕСЯ. Для цього терміну у ВКУ введено формальний відповідник «екологічний норматив якості води масивів поверхневих … вод» (далі ЕНЯ). Порівняння з визначенням у ВРД свідчить про суттєві відмінності понять: ЕСЯ за ВРД –утворюють певну множину, що відповідає ЗР або їх групам, тоді як ЕНЯ за ВКУ визначається для усієї множини ЗР та показників якості лише води (тобто ЕНЯ є комплексним скалярним показником). ЕСЯ використовуються для «регулювання забруднення у його джерелі», тоді як ЕНЯ має інше призначення. Отже ЕСЯ та ЕНЯ не збігаються ані за призначенням, ані за формою та способом виразу. Також можна стверджувати про відсутність у ВКУ одного з найважливіших для ВРД інструментів інженерно-екологічних обмежень скидання ЗР у вигляді найкращих доступних (сучасних) технологій. Таким чином, щодо першого етапу наближення ВКУ до ВРД слід констатувати наявність істотних розбіжностей в ЕПІЯВР. Принциповою відмінністю між ВКУ та ВРД також є визначення цілей регулювання скидання ЗР: у ВРД йдеться про ЕСЯ, а у ВКУ – про ЕНЯ. Один із перших кроків щодо наближення ЕПІЯВР полягав у розробленні українського переліку ЗР для визначення хімічного стану масивів поверхневих вод та екологічного потенціалу штучного або істотно зміненого масиву поверхневих вод. Принциповим недоліком відповідного документу є повна відсутність категоризації ЗР за їх властивостями та небезпекою для довкілля. Зокрема, відсутня збиральна назва (або групова екологічна ознака) для ЗР, тоді як у ВРД та в інших законодавчих джерелах ЄС використовується назва «пріоритетні речовини». Це саме ті речовини, на боротьбу із вмістом яких у воді спрямована ВРД. Серед пріоритетних є «пріоритетні небезпечні речовини». Речовинний склад українського переліку повністю скопійовано з Додатку X до ВРД (за сучасним станом). Це формально відповідає вимогам до держав-членів International scientific and practical conference 274 ЄС, але не відповідає факту відсутності в України членства в ЄС, сучасним особливостям, перехідному характеру української економіки та охорони вод, її відмінності від європейської і не тотожності сучасного переліку європейських пріоритетних забруднюючих речовин українським реаліям. Відмова від зазначеної категоризації робить ЕПІЯВР безцільним. Крім того, у ВДР використовуються терміни «небезпечні речовини», «головні забруднюючі речовини», інші речовини та речовина-забрудник. Така ієрархія ознак є екологічно та господарськи обумовленою. Відсутність категорійної ознаки ЗР призводить до декількох важливих помилок. Їх повний аналіз буде можливим лише з часом. 5. Головний висновок полягає у необхідності екологізації українського водного законодавства шляхом створення структурно виділеного та системно організованого ЕПІЯВР, який відповідає екологічному законодавству ЄС. Першочерговими напрямками подальших робіт слід вважати: уніфікований офіційний переклад ВРД, максимально наближений до української науково-технічної термінології; поглиблений порівняльний еколого-правовий аналіз фактичного стану водного законодавства ЄС та України; план інституційного реформування останнього, починаючи з принципів, базових понять та юридичних визначень. Точкова (або фрагментарна) апроксимація, що здійснювалася у 2016-2017 роках, в частині якості води суперечить усталеній системі суспільних відносин у галузі охорони вод, вітчизняним науковим досягненням та екологічним принципам, інженерній практиці і не може визначатися як вдала.      

Апроксимація української системи регулювання якості поверхневих вод до права ЄС

Publikationsserver der RWTH Aachen University

Development of photobioreactors for anoxygenic production of hydrogen by purple bacteria

RWTH Publications

http://repository.kpi.kharkov.ua/bitstream/KhPI-Press/45297/1/Uberman_Aproksymatsiia_ukr_systemy_2019.pdf

Апроксимація української системи регулювання якості поверхневих вод до права ЄС

Abstract

Similar works

Full text

Available Versions

Electronic National Technical University "Kharkiv Polytechnic Institute" Institutional Repository (eNTUKhPIIR)

Publikationsserver der RWTH Aachen University

RWTH Publications

Апроксимація української системи регулювання якості поверхневих вод до права ЄС

Abstract

Similar works

Full text

Available Versions

Electronic National Technical University &quot;Kharkiv Polytechnic Institute&quot; Institutional Repository (eNTUKhPIIR)

Publikationsserver der RWTH Aachen University

RWTH Publications

Electronic National Technical University "Kharkiv Polytechnic Institute" Institutional Repository (eNTUKhPIIR)