Автор анализирует образ Киева в художественной прозе русских и украинских писателей ХХ века – в романах Михаила Булгакова “Белая гвардия” (1925), Валериана Пидмогильного “Город” (1928), а также в мемуарах Ильи Эренбурга “Люди. Годы. Жизнь” (1961–1965). Текстовая стратегия этих произведений по-разному моделирует топос Города, в частности его историческую и культурную семантику. Ключевые слова: культурный образ, интерпретация, роман, рецепция, репрезентация, писатель.Автор аналізує образ Києва у художній прозі російських та українських письменників
ХХ століття – у романах Михайла Булгакова “Біла гвардія” (1925), Валер’яна Підмогильного “Місто”
(1928), а також у мемуарах Іллі Еренбурга “Люди. Роки. Життя” (1961–1965). Текстова стратегія цих
творів по-різному моделює топос міста, зокрема його історину та культурну семантику.
Ключові слова: культурний образ, інтерпретація роман, рецепція, репрезентація,
письменник.The author analyses image of Kyiv in novels of Russian and Ukrainian writers of XX century –
novel White Guardia (1925) by Mikhail Bulgakov, memoirs of Ilya Erenburg People. Years. Life (1961–
1965) and novel City (1928) by Valerian Pidmohylnyi. Deferent text strategies show us specific
representation of city identity, especially its multinational culture image, colonial past and attempt of
emancipation in XX century.
Keywords: culture image, topos, interpretation, novel, reception, representation, writer
