Первісне суспільство і право

The article is devoted to the study of the process of the emergence of rights in the primitive society of the period of savagery and barbarism. The time frame expands from the beginning of the birth of life (about 4.1 – 3.7 billion years ago) to the invention of methods of cultivation of land and the primary division of labor and the invention of ancient civilization of Sumerians of writing (respectively 6,500 years - 3,100 years BC). The social and anthropological reasons for the emergence of law (needs of common habitation, normative consciousness), the world-view basis, the nature of the binding character of the original rules, their interrelation with morality, are substantiated. The original rules of conduct in the form of prohibitions (taboos), custom, rite, worship and ritual were alloy, a mixture of divine and natural, magical and psychological. These mono norms formed the core of primitive law as the form of proper, necessary behavior, the most significant factor of the force of which was the joint residence and the mutual benefit of acting concertedly.In the absence of political power in the primitive society, they also supported the authority of tribal leaders, elders, healers, healers and sorcerers. With the emergence of religion and systems of morality, these norms receive a new religious and value justification and differentiate from those norms of morality that do not require more stringent, compared with them, sanctions. Thus, the social interaction in the process of living together and the elaboration of the rules of this residence, the improvement of the methods of resolving conflicts and disputes provided the ground on which the archaic right of the primitive society has grown, which in the form reached us in the relevant earliest historical sources, according to the constant scientific tradition, is called customary law.Article received 20.11.2018Статтю присвячено дослідженню процесу виникнення права у первісному суспільстві періоду дикості і варварства у часових рамках історії людства з початку зародження життя (близько 4,1 – 3,7 млрд рр. тому) до винайдення методів обробітку землі та первинного поділу праці та винайдення давньою цивілізацією шумерів письма (відповідно 6500–3100 рр. до н. е.). Обґрунтовано соціальні й антропологічні причини виникнення права (потреби спільного проживання, нормативність свідомості), світоглядна основа, природа зобов’язувального характеру первісних правил, їхній взаємозв’язок із мораллю.Матеріал надійшов 20.11.201

Верховенство права та соціальна держава: пошук шляхів подолання суперечностей

Since the establishment of the guidelines for the development of the welfare state and the rule of law in Ukraine, doctrinal debates about the content of these concepts have not stopped. Legal theoreticians, constitutionalists, jurists of the sectoral direction investigate various problematic issues related to both – the rule of law and the welfare state. Such studies mainly concern each concept taken separately. The range of scientific research is pretty wide, starting from the attempts to formulate a comprehensive definition up to efforts to provide a universal list of signs (components) of each of the named phenomena. However, many domestic researchers pay attention to the contradictions between the doctrines of the welfare state and the rule of law rather than to their separateness. These contradictions are embedded in their deep essence, and which, in their practical dimension, can hinder the development of both – the welfare state and the rule of law. Nevertheless, the Euro-Atlantic civilization, of which Ukraine sees itself as a part, is constantly moving towards the socialization of states and the development of the rule of law. This process does not take place with the same success in all states. Ukraine belongs to those states that prefer to declare this intention. There are many explanations for this state of affairs, but the author of this article focuses on only one of them, namely the unjustified interference of state institutions in the free development of society based on respect for human rights and the rule of law.The author’s conclusions relate to the ways of overcoming the existing contradictions between the two concepts. First of all, we are talking about human dignity, as the basis of all human rights, including social rights. Other ways are the application of such components of the rule of law as proportionality, limitation of discretionary powers, legal certainty, transparency and accessibility, the right to appeal, etc.З часів закріплення в Основному Законі України дороговказу на розбудову соціальної держави та дію верховенства права доктринальна дискусія щодо змісту цих концептів не припиняється. Теоретики права, конституціалісти, правники галузевого спрямування досліджують різноманітні проблемні питання, пов’язані як із верховенством права, так і з соціальною державою. Такі дослідження переважно стосуються кожного концепту, взятого окремо. Діапазон наукового пошуку дуже широкий – від спроб сформулювати вичерпне визначення до намагань надати універсальний перелік ознак (складників) кожного з названих явищ. Проте не так багато вітчизняних дослідників звертають увагу не на окремість доктрин соціальної держави та верховенства права, а на суперечності між ними. Ці суперечності закладено в їхній глибинній сутності, і в їхньому практичному вимірі вони можуть перешкоджати розвитку як соціальної держави, так і верховенства права. Утім, євроатлантична цивілізація, частиною якої бачить себе і Україна, невпинно рухається в бік соціалізації держав і розбудови верховенства права. Не скрізь цей процес відбувається з однаковим успіхом. Україна належить до тих держав, які радше декларують цей намір. Такому стану речей є багато пояснень, але автор цієї статті зосереджується тільки на одному з них, а саме на необґрунтованому втручанні державних інститутів у вільний розвиток суспільства на засадах поваги до прав людини та верховенства права

Поняття загальних засад звільнення від покарання

An important condition for the proper and fair application of immunity from punishment by the courts is compliance by the courts with the guidelines of release from punishment. It must be stated that the guidelines of release from punishment are a relatively “young” legal phenomenon that has not yet been sufficiently explored in criminal law doctrine. The purpose of the article is to define the concept of guidelines of release from punishment. With the use of dialectical, systemic, and hermeneutic scientific methods of cognition, the author analyzed the features of the analyzed concept and, for the first time in domestic legal science, formulated the definition of the concept of guidelines of release from punishment.Additional arguments are given in favor of the position that the principles and guidelines of release from punishment are relatively independent concepts of criminal law, which are in a certain relationship and relationship, which seems correct. In this regard, it is proposed to consider guidelines of release from punishment in the sense of not principles, but general rules of application of the provisions of this criminal law institution.It was concluded that the position expressed in the legal literature regarding the signs of the guidelines of release from punishment needs further improvement.The author believes that guidelines of release from punishment should be characterized by the following features: 1) certainty; 2) obligation; 3) generality; 4) productivity; 5) systematicity; 6) thoroughness based on the principles of exemption from punishment.Taking into account these characteristics, guidelines of release from punishment should be considered a system of general and mandatory for the court established by law, interrelated and interacting initial rules based on the principles release from punishment, which should be guided by the court applying a certain type of release from punishment in each criminal proceedings and for each convicted person.A formulation based on the analyzed concept of the system of guidelines of release from punishment seems promising for further research.Загальні засади звільнення від покарання хоча й визначені в кримінальному законодавстві, однак у правовій доктрині досліджені недостатньо. Мета статті полягає у визначенні поняття загальних засад звільнення від покарання. З використанням діалектичного, системного та герменевтичного наукових методів пізнання проаналізовано ознаки цього поняття та вперше у вітчизняній правовій науці сформульовано визначення поняття загальних засад звільнення від покарання.Наведено додаткові аргументи на користь позиції, що принципи і загальні засади звільнення від покарання є відносно самостійними поняттями кримінального права, що перебувають у певному співвідношенні та взаємозв’язку. Запропоновано розглядати загальні засади звільнення від покарання у значенні не принципів, а загальних правил застосування положень цього кримінально-правового інституту.Визначено з розкриттям змісту ознаки загальних засад звільнення від покарання: визначеність, обов’язковість, загальність, вихідний характер, системність, ґрунтованість на принципах звільнення від покарання.Встановлено, що перспективним для подальших досліджень видається формулювання на основі аналізованого поняття системи загальних засад звільнення від покарання

Інститут пробації за проєктом нового Кримінального кодексу України

The appearance of new criminal law institutes in the legislation requires scientific justification. The purpose of the article is to determine the author’s vision of the probation institution model in the draft of the new Criminal Code of Ukraine. In order to achieve the set goal, using historical legal, comparative, dialectical, systemic, hermeneutic, and other methods, international standards of treatment of offenders, the national and foreign legislation, doctrinal provisions were analyzed, formulated proposals for the project of the new Criminal Code of Ukraine were highlighted.According to the results of the conducted research, the provisions of the legal institution of probation in the project of the new Criminal Code of Ukraine have been scientifically substantiated. The considerations that guided the working group on the development of new criminal legislation when formulating new legislative provisions are given. The definition of the concept of probation and means of probation is substantiated, and the persons to whom probation is applied are outlined. Arguments are given regarding the expediency of establishing the general principles of probation and the rules for canceling, changing or supplementing probation measures. The duration of probation for different persons, as well as the legal consequences of probation, are determined.Probation as a criminal legal tool is a control, corrective and supervisory tool defined by the criminal law, which involves restrictions on the exercise of human rights or freedoms and is applied by the court to a person convicted of a crime, with the aim of ensuring the safety of society and encouraging this person to obey the law. At the same time, probation as a criminal law institution is an externally designed structural element of the field of criminal law (its General part), which constitutes a system of criminal law norms designed to comprehensively regulate social relations arising between the state and a person convicted of a crime, with the aim of ensuring society and encouraging this person to obey the law.The system of means of probation is a complex integrated complex of socially determined, qualitatively defined, interconnected and interacting elements, which have an integral structure. According to the content and functionality, the working group proposes to combine the means of probation into three groups: 1) control; 2) corrective; 3) supervisory.The positive consequences of probation in the form of non-fulfillment of the prescribed punishment occur for the person who behaved positively during probation. Probation has proven its effectiveness in practice, as more than 90 % of convicts to whom it is applied have positive consequences. The negative consequences of probation arise in connection with a person’s negative behavior and are differentiated for different categories of persons.Поява в законодавстві нових кримінально-правових інститутів потребує наукового обґрунтування. Мета статті полягає у визначенні авторського бачення моделі інституту пробації в проєкті нового Кримінального кодексу України. Для досягнення поставленої мети з використанням історико-правового, компаративістського, діалектичного, системного, герменевтичного та інших методів проаналізовано міжнародні стандарти поводження з правопорушниками, національне та іноземне законодавство, доктринальні положення, висвітлено сформульовані пропозиції до проєкту нового Кримінального кодексу України.За результатами проведеного дослідження науково обґрунтовано положення правового інституту пробації в проєкті нового КК. Наведено міркування, якими керувалася робоча група з питань розробки нового кримінального законодавства, формулюючи нові законодавчі положення. Обґрунтовано визначення поняття пробації та засобів пробації, окреслено осіб, до яких застосовується пробація. Наведено аргументи щодо доцільності закріплення загальних засад пробації та правил скасування, зміни або доповнення засобів пробації. Визначено тривалість пробації щодо різних осіб, а також правові наслідки пробації

Передмова

PrefaceПередмов

Стягнення процесуальних витрат у зв’язку із закриттям кримінального провадження з підстави звільнення особи від кримінальної відповідальності: окремі проблеми

In the currently effective Criminal Procedure Code of Ukraine, the issue of collection of procedural expenses is codified in a somewhat ambiguous form. So the scholars discuss whether the list provided in Article 118 of the Criminal Procedure Code of Ukraine is exhaustive, how “procedural” and “court” expenses should be construed, and whether a collection of procedural expenses in a criminal proceeding qualifies as a civil law action. It is not surprising that, in this situation, the judicial practice in the mentioned sphere of issues can vary significantly.The Grand Chamber of the Supreme Court practically bound the courts to resolve the issues of distribution of judicial expenses in any resolution that finalizes any criminal trial proceeding. This also includes the relevant decision in a ruling on closing a criminal proceeding due to exemption of a person from criminal liability.For this reason, an attempt is made to prove that Part 3 of Article 285 of the Criminal Procedure Code of Ukraine needs to be amended by adding a phrase to the effect that a suspect or an accused needs to be informed that in cases where he or she is exempted from criminal liability, and the criminal proceeding related to them is closed due to this reason (which does not constitute rehabilitation), the court would still collect certain procedural expenses from this person.Because in its current wording, and also in the cases where the legislator, in Article 124 of the Criminal Procedure Code of Ukraine, in particular in its Parts 1 and 2, applies only the approach that it is possible to collect procedural expenses from the accused “in case of a judgment of conviction,” I do not consider it possible to collect from a person who is “factually acquitted” from a criminal liability the procedural expenses that are mentioned in Parts 1-2 of Article 124 of the Criminal Procedure Code of Ukraine.Встановлено, що в чинному КПК України дещо розпливчасто урегульовано питання, які стосуються процесуальних витрат. Своєю чергою, науковці дискутують щодо вичерпності переліку ст. 118 КПК України, розуміння «процесуальних» і «судових» витрат та чи є стягнення процесуальних витрат у кримінальному провадженні цивільно-правовим заходом. Логічно, що й судова практика з означеного кола питань за таких реалій сутнісно різниться.Проаналізовано наявне «загальне» рішення Великої Палати Верховного Суду щодо обов’язку судів вирішувати питання про розподіл процесуальних витрат, не зважаючи на процесуальну форму їх кінцевих рішень у провадженні. Констатовано, що Велика Палата питання розподілу процесуальних витрат не охопила, бо фактично це мав би зробити законодавець у чинному КПК України, що йому не зовсім вдалося.Тому й зроблено спробу довести, що ч. 3 ст. 285 КПК України варто доповнити фразою, що роз’ясненню підозрюваному чи обвинуваченому підлягає й те, що у разі його звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження з цієї нереабілітуючої підстави з нього буде стягнено судом певні процесуальні витрати. Спростовано можливість стягувати з «фактично звільненої» від кримінальної відповідальності особи процесуальні витрати, про які йде мова в частинах 1–2 ст. 124 КПК України, за чинного викладу частини 3 ст. 285 КПК України, а також коли законодавець у ст. 124 КПК України, зокрема в її частинах 1 та 2, оперує виключно підходом щодо можливості стягнення з обвинуваченого процесуальних витрат «у разі ухвалення обвинувального вироку»

Організаційно-правові напрями удосконалення нормотворчої діяльності Кабінету Міністрів України

The article substantiates the need for a long-term comprehensive reform of the rule-making activity of the Cabinet of Ministers of Ukraine and the relevant organizational and legal directions of such reform, considering the need to ensure the leading role of the Government in improving the rule-making activity of the executive power, increasing the level of its system, proper planning, close coordination, and effective control. As such organizational and legal directions, the issue of improving the examination of draft government acts and the existing system of monitoring the implementation of government acts, improving the activities of government committees, giving greater weight and significance to public consultations with representatives of interested parties regarding draft acts of the Cabinet of Ministers, as well as the formation of the Public Council at Cabinet of Ministers of Ukraine. Strengthening the influence of government committees would be facilitated by the legislative consolidation of the principles of organizing their activities as working collegial bodies of the Cabinet of Ministers, formed for the preliminary consideration and settlement of disputed positions regarding the projects of legislative acts submitted to the government for consideration.The system of normative acts regulating the monitoring of government decisions could consist of three levels: the upper level – the Regulations of the Cabinet of Ministers of Ukraine, which would contain the initial organizational and legal aspects of such monitoring; medium level in the form of a separate general resolution, which would focus on the original principles and provisions for monitoring the implementation of regulatory and other governmental acts; and primary level in the form of special government decisions regarding the monitoring of individual government documents. The need for more complete provision of free access to information regarding draft government decisions being prepared for the Government’s consideration, their public discussion and independent expert assessment, consideration of their results in draft decisions before their adoption by the Government is substantiated.У статті обґрунтовано необхідність перспективного комплексного реформування нормотворчої діяльності Кабінету Міністрів України та відповідні організаційно-правові напрями такого реформування з урахуванням потреби забезпечення провідної ролі уряду в удосконаленні нормотворчої діяльності виконавчої влади, підвищення рівня її системності, належного планування, тісної координації та ефективного контролю.Зокрема, розглянуто питання удосконалення експертизи проєктів урядових актів і системи моніторингу реалізації урядових актів, поліпшення діяльності урядових комітетів, надання більшої ваги і значущості публічним консультаціям із представниками зацікавлених сторін щодо проєктів актів Кабінету Міністрів, а також формування Громадської ради при Кабінеті Міністрів України.Обґрунтовано необхідність повного забезпечення вільного доступу до інформації щодо проєктів урядових рішень, що готуються на розгляд уряду, проведення їх громадського обговорення та незалежного експертного оцінювання, врахування в проєктах рішень їхніх результатів перед їх ухваленням урядом

Стадії оперативно-розшукової діяльності

Improvement of normative legal regulations of stages of operational investigative activities always was in the center of attention as authorities, as scientists. This makes actual the conducting of fundamental research. The definition and argumentation of the distribution of operational investigative activities at the stage, the ways of improvement in terms of modern changes to regulatory and legal acts, justifies the relevance of this article.The purpose of the article is to develop and publish recommendations, changes and additions to the normative and legal acts with improvement the role of the prosecutor during conducting operative-search cases by units that do operational investigative activities. During the research, we used a complex of scientific methods: systemic, formal-dogmatic (legal-technical), comparative-legal, analysis, synthesis, induction and deduction. Special literature was studied, the Law of Ukraine “On the Operational Investigative Activities,” Criminal Procedure Code of Ukraine, practice of judgement, and also we consulted with experts. After the research, a holistic view of the Ukrainian model of the stages of operational investigative activities was presented.The stage of operational investigative activities is a period during which the authorized operational units in accordance with the requirements of regulatory and legal acts search for and record information on the verification of a criminal offense, upgrade the acquisition of operational information, conduct operational proceedings and operational-investigative support of criminal proceedings in order to fulfill the tasks of operational investigative activities and criminal justice.Based on the results of the conducted research, it is proposed to improve the operative investigative legislation by determining the grounds for conducting operational investigative measures prior to the issuance of the decision of the investigating judge; operational support of criminal proceedings; to provide for the carrying out of operational investigative measures in special conditions, where the subjects of operational investigative activities can carry out operational investigative measures without a decision of the investigating judge in relation to a person, place or thing located in a temporarily occupied territory or a territory where state authorities are temporarily not exercise their powers; for all subjects of operational investigative activities in operational proceedings regarding the recording of information on particularly serious crimes, it is advisable to provide for the possibility of extending the terms up to 5 years.Prospects for further research should be the development of information and analytical support for the stages of operational investigative activities.Удосконалення нормативно-правового регулювання стадій оперативно-розшукової діяльності завжди було в центрі уваги як правоохоронців, так і вчених, що актуалізує проведення ґрунтовних наукових досліджень. Визначення та аргументація розподілу оперативно-розшукової діяльності на стадії, шляхів удосконалення в розрізі сучасних змін до нормативно-правових актів зумовлює актуальність цієї статті.Мета статті полягає у виробленні та оприлюдненні рекомендацій, змін і доповнень до нормативно-правових актів з удосконалення стадій оперативно-розшукової діяльності. Під час дослідження застосовано комплекс наукових методів: системний, формально-догматичний (юридико-технічний), порівняльно-правовий, аналіз, синтез, індукція та дедукція. Вивчено спеціальну літературу, положення Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», Кримінального процесуального кодексу України, судову практику, проведено консультації з експертами. За результатами дослідження представлено цілісне уявлення про українську модель стадій оперативно-розшукової діяльності, розкрито її зміст.Стадія оперативно-розшукової діяльності – це певний період, етап, у процесі якого уповноважені оперативні підрозділи відповідно до вимог нормативно-правових актів проводять пошук і фіксацію інформації про кримінальні правопорушення, досконало перевіряють отриману оперативну інформацію, здійснюють оперативне провадження та оперативно-розшукове супроводження кримінального провадження з метою виконання завдань оперативно-розшукової діяльності та кримінального судочинства.За результатами проведеного дослідження запропоновано: удосконалити оперативно-розшукове законодавство шляхом визначення підстав для проведення оперативно-розшукових заходів до постановлення ухвали слідчого судді; оперативного супроводження кримінального провадження; передбачити проведення оперативно-розшукових заходів в особливих умовах, де суб’єкти оперативно-розшукової діяльності можуть проводити оперативно-розшукові заходи без ухвали слідчого судді стосовно особи, місця або речі, що перебувають на тимчасово окупованій території або території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження; передбачити можливість продовження строків ведення оперативно-розшукових справ до 5 років для всіх суб’єктів оперативно-розшукової діяльності в оперативних провадженнях щодо фіксації інформації про особливо тяжкі злочини.Перспективи подальших досліджень убачаються в розробленні інформаційно-аналітичного забезпечення стадій оперативно-розшукової діяльності

Правові аспекти розгляду судами України подань щодо примусового проникнення до житла чи іншого володіння боржника у виконавчому провадженні

The article analyzes the court practice of courts of Ukraine regarding submissions of enforcement agents on forced entering to the debtor’s dwelling or other property. On the basis of court practice, the existence of a structural problem of the courts of Ukraine in the matter of interpretation of the norms of the Law of Ukraine “On enforcement proceedings” was revealed regarding the debtor’s notification of existing of enforcement proceeding. It was established that courts while considering submissions of enforcement agents require enforcement agents to provide evidence of proof of the debtor’s notification of enforcement proceedings actions that the enforcement agents are not obliged to carry out in accordance with the legal framework. The courts do not properly interpret article 28 of the Law “On Enforcement Proceedings”, which stipulates that the debtor is deemed to be informed about the opening of enforcement proceeding if the resolution on opening the enforcement proceeding is sent to the debtor’s address stated in the writ of execution with a registered letter with a return receipt. Nevertheless, the courts even after the citation of the norm of article 28 of the Law, which directly specifies the fiction of the notice the debtor on the enforcement proceedings, still does not apply it, but require proof of the debtor’s notification of enforcement proceedings, which is not provided for by law. The situation is complicated by the fact that cases on submissions of enforcement agents on forced entering to debtor’s dwelling are not reviewed by the Supreme Court; therefore, it is impossible to develop a unified practice in this cases.In most cases, courts dismiss the submissions of enforcement agents on the basis of abovementioned reasons, which are inappropriate. While considering abovementioned submissions the court has to establish all actions of enforcement agents. If the enforcement agent carried out all possible actions with no or minimum result, it is the reason for the court to allow the submission and permit the enforcement agent to enter to debtor’s dwelling or other property using force as a last resort.Article received 20.06.2018У статті проведено аналіз судової практики судів України щодо розгляду подань виконавців про примусове проникнення до житла боржника чи іншого володіння фізичної особи. Надано конкретні приклади судової практики, які ілюструють розгляд подань виконавців. Автор наводить критику цих судових рішень. На основі судової практики було виявлено наявність структурної проблеми судів України у питанні тлумачення норм Закону України «Про виконавче провадження» щодо повідомлення боржника про початок примусового виконання рішень. З’ясовано причини складнощів подолання порушення принципу правової визначеності при вирішенні питань щодо примусового проникнення до житла боржника. Встановлено, що суди при розгляді подань виконавців вимагають від виконавців надати докази вчинення дій, які виконавці не зобов’язані здійснювати відповідно до нормативно-правової бази діяльності виконавців. Автором визначено, які обставини мають бути встановлені судом під час розгляду подань виконавців про примусове проникнення до житла боржника.Матеріал надійшов 20.06.201

Ситуаційна модель подальшого етапу судового провадження в кримінальному процесі

The article presents the situational characteristics of the next stage of court proceedings as an element of the basic court methodics, which in its content should disclose the activities of the court at all stages of the court proceedings, give recommendations on its choice, conduct proceedings, use the most appropriate means of influencing specific court situations, presented by complexes of procedural actions and tactics of their carrying out at various stages of court proceedings.The analyzed stage includes the preparatory part of the trial, clarification of the circumstances established during the pre-trial investigation, and verification of their evidence. Situations at this stage are characterized by the fact that the court with the participation of the parties conducts a direct examination of all evidence necessary to substantiate the sentence or other decision that may be made as a result of the trial.The example of the situational characteristics of the central part of the proceedings demonstrates what a basic judicial methodics can look like, which contains recommendations on the decisions and actions of the presiding judge in a given situation of a certain stage of the general procedure of criminal proceedings. The structure of this model, which will continue to be filled with new elements, can theoretically be used as a sample for building criminalistic methods of certain types of court proceedings, and applied as a set of practical advice for judges to resolve specific court situations. It is stated that the key issue that radically affects the choice of tactics of the trial is to determine the order of submission by the parties of the evidence collected by them, which includes the order and method of their study. Variants of the sequence of judicial examination of evidence are presented, in particular in multiepisode cases, in cases of crimes committed by criminal groups, in situations where the accused deny their guilt. The issue of the possibility of using in court the testimony of the accused, victims and witnesses obtained during the pre-trial investigation was considered.У статті подано ситуаційну характеристику подальшого етапу судового провадження як елемент базової судової методики, що за своїм змістом повинна розкривати діяльність суду на всіх етапах, які складають систему судового провадження, давати рекомендації з вибору його напрямів, проведення процесуальних дій, використання найдоцільніших засобів впливу на конкретні судові ситуації, представлених комплексами процесуальних дій і тактики їх проведення на різних етапах судового провадження.Аналізований етап охоплює підготовчу частину судового розгляду, з’ясування обставин, встановлених під час досудового розслідування, та перевірку їх доказами. Ситуації цього етапу характеризуються тим, що суд за участю сторін проводить безпосереднє дослідження всіх доказів, необхідних для обґрунтування вироку чи іншого рішення, яке може бути ухвалене за результатами судового розгляду.На прикладі ситуаційної характеристики центральної частини судового провадження продемонстровано, як може виглядати базова судова методика, що містить рекомендації стосовно рішень та дій головуючого в тій чи іншій ситуації певного етапу загального порядку судового розгляду кримінальних справ. Структуру цієї моделі, що й надалі буде наповнюватися новими елементами, в теоретичному плані можна використати як зразок для побудови криміналістичних методик за окремими видами судового провадження, а в прикладному – як набір практичних порад щодо розв’язання суддями реальних судових ситуацій.Констатовано, що ключовим питанням, яке істотно впливає на вибір тактики судового розгляду, є визначення порядку подання сторонами зібраних ними доказів, що охоплює черговість і метод їх дослідження. Наведено варіанти послідовності судового дослідження доказів, зокрема в багатоепізодних справах, у справах про злочини, вчинені злочинними групами, в ситуаціях заперечення обвинуваченими своєї провини. Розглянуто питання щодо можливості використання в суді показань обвинувачених, потерпілих, свідків, отриманих під час досудового розслідування