Effect of melatonin on the activity of marker enzymes in the neuronal plasmatic membranes under conditions of acute hypoxia and varying photoperiodic duration

The effect of a single-shot intraperitoneally administration of melatonin in a dose of 1 mg/kg on the activity of Na+, K+ATPase and 5'nucleotidase (5'N) in the forebrain of juvenile male white rats has been investigated under conditions of acute hypoxia. Such studies have been carried out against a background of a varying duration of the photoperiod during one week. It has been established that constant darkness prevents an inhibition of the activity of Na+, K+ ATPase caused by acute hypoxia inducing and promoting an activation of 5'N. The administration of melatonin likewise constant darkness against a background of acute hypoxia prevents a decrease of the activity of Na+, K+ATPase and increases the activity of 5'N

The study of the prooxidant-antioxidant equilibrium in the kidney tissue and blood on the background of ceruloplasmin administration under the conditions of acute kidney injury

Acute kidney injury (AKI) remains a relevant medical problem. The promising direction of the AKI treatment is the use of the antioxidants that inhibit free radical processes and prevent the destruction of cell membranes within pathological processes. Ceruloplasmin (CP) is the main antioxidant of blood plasma, that demonstrates membrane protecting effects and antitoxic activity.The aim of the study was to establish the influence of a single-dose administration of ceruloplasmin on the processes of the peroxidation in the kidney tissue and blood under the conditions of acute kidney injury.Materials and methods. The influence of ceruloplasmin on the prooxidant-antioxidant equilibrium in the kidney tissue and blood was studied in an experiment on white non-line rats under the conditions of rhabdomyolysis-induced acute kidney injury. The acute kidney injury was modeled by intramuscular administration of 50% glycerol solution at a dose of 8 mg/kg. Ceruloplasmin was administered intraperitoneally at a dose of 7 mg/kg/day. The level of main indicators of prooxidant-antioxidant balance in blood and kidney tissue was determined in 24 h after glycerol administration for induction of acute kidney injury.Research results and their discussion. There was a deep disruption of the prooxidant-antioxidant equilibrium as a result of the acute kidney injury. AKI causes an activation of the prooxidant processes by increasing the level of the malonic dialdehyde and the oxidized proteins in the kidney tissue and blood. AKI also reduces the antioxidant protection by decreasing the activity of the antioxidant enzymes in the kidneys and blood plasma.A single-dose administration of ceruloplasmin improved antioxidant protection and reduced peroxidation of lipids and proteins. There was a decrease in levels of malondialdehyde and oxidative modification of proteins. At the same time, the antioxidant protection intensified due to an increase in the activity of glutathione peroxidase and catalase in the kidneys and blood plasma.Conclusions. A single administration of ceruloplasmin influences prooxidant-antioxidant balance, reducing the content of lipid and protein peroxidation products and increasing the activity of antioxidant enzymes

Вплив похідного 2-бензамідо-2-(2-оксоіндолін-3-іліден) оцтової кислоти на активність процесів ліпопероксидації та стан антиоксидантного захисту при хронічній гіпобаричній гіпоксії

Hypoxia is a typical pathological process developing due to the decreased concentration of oxygen in the organism or in the particular tissues and organs, as well as disturbances of oxygen utilization during biological oxidation.Aim. To determine the antihypoxic and antioxidant activity of the ZNM derivative of 2-benzamido-2-(2-oxoindolin-3-iliden) acetic acid in the brain and blood plasma of rats under the conditions of chronic hypobaric hypoxia (CHH) by the indicators of the lipid peroxidation processes activity and the state of the antioxidant defense.Materials and methods. The studies were conducted under the conditions of CHH modeled by the standard method. The ZNM substance in the dose of 15 mg/kg and the reference drug mexidol in the dose of 100 mg/kg were injectedintraperitoneally starting from the 14th day of the experiment 30 min prior to the hypoxia simulation. Results. In the group of animals treated with ZNM a significant decrease in the content of malondialdehyde in the blood plasma and brain structures (by 1.2 and 1.1 times, respectively), as well as in the content of oxidative modified proteins (by 1.2 times in the blood plasma and 1.4 times in the brain tissue) was observed. The content of ceruloplasmin in theblood plasma decreased by 1.7 times; the content of SH-groups increased by 3.1 times; the catalase activity increased by 1.2 times in the blood plasma, and by 1.9 times in brain homogenates. The reduced glutathione level in brain homogenates increased by 1.4 times; the glutathione peroxidase activity significantly increased by 2.1 times in the blood plasma and by 1.3 times in brain homogenates compared to the model pathology group.Conclusions. It has been found that both mexidol and the ZNM substance demonstrate a significant antioxidant activity under the conditions of CHH by stabilizing the balance between prooxidant and antioxidant systems of the body in rats, and it is particularly important in oxidative stress caused by chronic hypoxia.Гипоксия – типовой патологический процесс, возникающий при пониженном содержании кислорода в организме или отдельных тканях и органах, а также при нарушении утилизации кислорода в процессе биологического окисления.Цель. Целью исследования стало установление антигипоксантной и антиоксидантной активности производного 2-бензамидо-2(2-оксоиндолин-3-илиден) уксусной кислоты ZNM в головном мозге и плазме крови крысв условиях хронической гипобарической гипоксии (ХГГ) по показателям активности процессов липопероксидации и состояния антиоксидантной защиты у крыс.Материалы и методы. Исследования проводились в условиях ХГГ, которую моделировали по стандартной методике. Вещество ZNM в дозе 15 мг/кг и препарат сравнения мексидол в дозе 100 мг/кг вводили внутрибрюшинно, начиная с 14 суток моделирования гипоксии за 30 мин до начала сеанса.Результаты. В группе животных, которым вводили исследуемое вещество ZNM, наблюдали достоверное снижение содержания малонового диальдегида как в плазме крови, так и в структурах головного мозга (соответственно в 1,2 раза и в 1,1 раза), а также содержание продуктов окислительной модификации белков (для плазмы крови – в 1,2 раза, а для ткани головного мозга – в 1,4 раза). Содержание церулоплазмина в плазме крови уменьшилось в 1,7 раза, а содержание SH-групп увеличилось в 3,1 раза. При этом активность каталазы в плазме крови повысилась в 1,2 раза, а в гомогенатах головного мозга – в 1,9 раза. Содержание глутатионавосстановленного в гомогенатах головного мозга повысилось в 1,4 раза, а активность глутатионпероксидазы повысилась в плазме крови в 2,1 раза, а в гомогенатах – в 1,3 раза.Выводы. Итак, установлено, что вещество ZNM существенно не уступает действию мексидола при ХГГ по антигипоксантным и антиоксидантным свойствам, а также способствует нормализации прооксидантно-антиоксидантного баланса в плазме крови и головном мозге крыс.Гіпоксія – типовий патологічний процес, що виникає при зниженому вмісті кисню в організмі або окремих тканинах і органах, а також при порушенні утилізації кисню в процесі біологічного окиснення.Мета. Метою дослідження стало встановлення антигіпоксантної та антиоксидантної активності похідного 2-бензамідо-2(2-оксоіндолін-3-іліден) оцтової кислоти ZNM в головному мозку та плазмі крові щурів за умовхронічної гіпобаричної гіпоксії (ХГГ) за показниками активності процесів ліпопероксидації та стану антиоксидантного захисту у щурів.Матеріали та методи. Дослідження проводились за умов ХГГ, яку моделювали за стандартною методикою. Речовину ZNM у дозі 15 мг/кг та препарат порівняння мексидол у дозі 100 мг/кг вводили внутрішньоочеревинно, починаючи з 14 доби моделювання гіпоксії за 30 хв до початку сеансу.Результати. У групі тварин, яким вводили досліджувану речовину ZNM, спостерігали достовірне зниження вмісту малонового діальдегіду як у плазмі крові, так і в структурах головного мозку (відповідно в 1,2 рази та в1,1 рази), а також вміст продуктів окиснювальної модифікації білків (для плазми крові – в 1,2 рази, а для тканини головного мозку – в 1,4 рази). Вміст церулоплазміну в плазмі крові зменшився в 1,7 рази, а вміст SH-групзбільшився в 3,1 рази. При цьому активність каталази в плазмі крові підвищилась в 1,2 рази, а в гомогенатах головного мозку – в 1,9 рази. Вміст глутатіону відновленого у гомогенатах головного мозку підвищився в 1,4 рази, а активність глутатіонпероксидази підвищилась в плазмі крові в 2,1 рази, а в гомогенатах – в 1,3 рази.Висновки. Отже, встановлено, що речовина ZNM суттєво не поступається дії мексидолу при ХГГ щодо антигіпоксантних та антиоксидантних властивостей, а також сприяє нормалізації прооксидантно-антиоксидантного балансу в плазмі крові та головному мозку щурів

Hereditary tubulopathies including the associated bone disease

Tubulopathy is a heterogeneous group of diseases combined by the nephron functions disorders of one or more enzyme proteins in the tubular epithelium that cease to function as a reabsorption of one or several substances filtered from the blood through the glomeruli into tubules, which determines the development of the disease. This review addresses the tubulopathies accompanying bone disease, namely: de Tony-Debre-Fanconi syndrome (autosomal dominant, autosomal recessive, X-linked), renal distal metabolic acidosis type I (classic, autosomal dominant, autosomal recessive inheritance), renal distal tubular metabolic acidosis I (autosomal dominant, autosomal recessive inheritance) and type II (autosomal recessive inheritance accompanying delayed mental development and eye disorders), combined distal and proximal renal tubular metabolic acidosis type III (autosomal recessive inheritance characterized by osteoporosis), hypophosphatemia rickets (X-linked dominant, autosomal dominant, primary hypercalciuria, autosomal recessive inheritance). However, the diagnosis of tubulopathy remains complex and requires expensive laboratory equipment and specialist expertise; it can be diagnosed in children showing the following symptoms: impaired growth, vitamin D resistant rickets (lower limb deformities between 2 and 3 years of age). In the evaluation of such patients urine analysis is commonly used (levels of calcium, phosphorus, pH, bicarbonate, sodium, potassium, glucose, creatinine, protein, amino acids), blood count (levels of creatinine, uric acid, alkaline phosphatase, glucose, pH and sodium, bicarbonate, potassium, chloride, calcium, phosphorus ions), ultrasound of the kidneys to detect nephrocalcinosis. Determination of serum parathyroid hormone concentration, vitamin D metabolites, aldosterone and plasma renin activity, cysteine lymphocyte concentration (suspicion to diagnose cystinosis) and ophthalmologist examination may also be used as additional diagnostic methods. Despite the fact that most tubulopathies can be diagnosed clinically, molecular genetic studies are needed to clarify the type of inheritance and prognosis. The use of calcitriol will help in the management of phosphorous levels in the blood. Correction of vitamin D deficiency state is not required. Calcitriol supplementation may prevent secondary hyperparathyroidism resulting from increased phosphate intake

ACTIVITY DEFINIZIONE ANTIHYPOXANTS IN DERIVATI DEL 2- BENZAMMIDE-2-(2-OKSOINDOLIN-3-ILIDENE)-VINEGARY ACIDO IN ACUTA IPOSSIA IPERBARICA

Questo articolo presenta i risultati dello screening di 2-benzammide- 2- (2-oksoindolin-3-ilidene)-vinegary attivitа antihypoxants acido. Scoperto che il composto al numero 15 per antihypoxants attivitа aumentato in modo significativo la durata totale di animali (tempo di simulazione dall'inizio alla nascita di ipossia respiri secondo agonico) 186% rispetto al controllo dei dati (r≤0,05). Contemporaneamente, il comparatore noto antihypoxants mexidol maggiore durata 197% (r≤0,05), che indica che il nuovo composto non cede mexidol confronto del farmaco. Inoltre, in termini di recupero di attivitа fisica degli animali che hanno soggiornato presso la "altopiano" Composto 15 mexidol effetto significativamente superiore.Кафедра фармакологі

Hereditary tubulopathies including the associated bone disease

Tubulopathy is a heterogeneous group of diseases combined by the nephron functions disorders of one or more enzyme proteins in the tubular epithelium that cease to function as a reabsorption of one or several substances filtered from the blood through the glomeruli into tubules, which determines the development of the disease. This review addresses the tubulopathies accompanying bone disease, namely: de Tony-Debre-Fanconi syndrome (autosomal dominant, autosomal recessive, X-linked), renal distal metabolic acidosis type I (classic, autosomal dominant, autosomal recessive inheritance), renal distal tubular metabolic acidosis I (autosomal dominant, autosomal recessive inheritance) and type II (autosomal recessive inheritance accompanying delayed mental development and eye disorders), combined distal and proximal renal tubular metabolic acidosis type III (autosomal recessive inheritance characterized by osteoporosis), hypophosphatemia rickets (X-linked dominant, autosomal dominant, primary hypercalciuria, autosomal recessive inheritance). However, the diagnosis of tubulopathy remains complex and requires expensive laboratory equipment and specialist expertise; it can be diagnosed in children showing the following symptoms: impaired growth, vitamin D resistant rickets (lower limb deformities between 2 and 3 years of age). In the evaluation of such patients urine analysis is commonly used (levels of calcium, phosphorus, pH, bicarbonate, sodium, potassium, glucose, creatinine, protein, amino acids), blood count (levels of creatinine, uric acid, alkaline phosphatase, glucose, pH and sodium, bicarbonate, potassium, chloride, calcium, phosphorus ions), ultrasound of the kidneys to detect nephrocalcinosis. Determination of serum parathyroid hormone concentration, vitamin D metabolites, aldosterone and plasma renin activity, cysteine lymphocyte concentration (suspicion to diagnose cystinosis) and ophthalmologist examination may also be used as additional diagnostic methods. Despite the fact that most tubulopathies can be diagnosed clinically, molecular genetic studies are needed to clarify the type of inheritance and prognosis. The use of calcitriol will help in the management of phosphorous levels in the blood. Correction of vitamin D deficiency state is not required. Calcitriol supplementation may prevent secondary hyperparathyroidism resulting from increased phosphate intake

Вплив препаратів похідних сірковмісних амінокислот (адеметіоніну, таурину та глутатіону) на виживаність тварин при гострому пошкодженні нирок різного ґенезу

Aim. To study the nephroprotective effect of sulfur-containing amino acids (ademetionine, taurine and glutathione) on different models of acute kidney injury (AKI) by the integral index of the survival rate of animals.Materials and methods. The experiments were performed on 105 non-linear mature white laboratory rats and 35 mice. The drugs studied – ademetionine (Geptral, Abbott SpA, Italy) in the dose of 20 mg/kg, glutathione (TAD 600, Biomedica Foscama, Italy) in the dose of 30 mg/kg and taurine (Sigma-Aldrich, USA) in the dose of dose 100 mg/kg – were injected intraperitoneally 3-7 days before AKI modeling. Rhabdomyolysis-induced AKI was modeled by the intramuscular injection of 50 % glycerol solution in the dose of 10 ml/kg, toxic AKI – by the injection of gentamicin solution in the dose of 80 mg/kg and the subcutaneous injection of ethylene glycol in the dose of 10 ml/kg. Simulation of renal ischemia was performed under general anesthesia (ethaminal sodium, 40 mg/kg) by clamping of both renal pedicles for a period of 60 min, followed by reperfusion for 24 h.Results and discusion. The experimental results show a significant improvement in the survival of animals under the effect of the drugs of derivatives of sulfur-containing amino acids studied in conditions of various models of AKI. Ademetionine, taurine and glutathione reduced the lethality of animals on models of rhabdomyolytic, gentamicin, ischemia-reperfusion AKI. In conditions of ethylene glycol intoxication the highest nephroprotective activity by the survival criterion was shown by glutathione (57.1 % survival at 48 h after administration of ethylene glycol against 100 % of mortality in the control group (p < 0.05).Conclusions. All derivatives of sulfur-containing amino acids studied (ademetionine, taurine and glutathione) exhibit the nephroprotective activity by the criterion of survival of animals on various models of AKI. Glutathione demonstrates the best survival of animals with acute kidney injury of various genesis, while ademetionine has the lowest survival.Цель работы – исследование нефропротекторной активности препаратов производных серосодержащих аминокислот (адеметионина, таурина и глутатиона) по интегральному показателю выживаемости животных на разных моделях острого повреждения почек (ОПП).Материалы и методы. Исследования проводились на 105 нелинейных зрелых белых лабораторных крысах и 35 мышах. Исследуемые препараты: адеметионин – («Гептрал», Abbott SpA, Италия) в дозе 20 мг/кг, препарат глутатиона («ТАД 600», Biomedica Foscama, Италия) в дозе 30 мг/кг, и таурин («Sigma-Aldrich», США) в дозе 100 мг/кг вводили внутрибрюшинно за 3-7 дней до моделирования ОПП. Рабдомиолиз-индуцированное ОПП моделировали внутримышечной инъекцией 50% раствора глицерина в дозе 10 мл/кг, токсическое ОПП – путем инъекции раствора гентамицина сульфата в дозе 80 мг/кг и подкожного введение мышам этиленгликоля в дозе 10 мл/кг. Ишемическое повреждение почек моделировали под общей анестезией (этаминал-натрия, 40 мг/кг) путем наложения зажимов на обе почечные ножки на период 60 мин с последующей реперфузией в течение 24 часов.Результаты и их обсуждение. По результатам серии экспериментов по определению влияния исследуемых препаратов производных серосодержащих аминокислот на течение ОПП различного генеза установлено значительное улучшение выживаемости животных. Препараты адеметионина, таурина и глутатиона уменьшали летальность животных на моделях рабдомиолитического, гентамицинового, ишемически-реперфузионного ОПП, а при интоксикации этиленгликолем по критерию выживаемости набольшее увеличение продолжительности жизни и соответствующую нефропротекторную активность проявил глутатион (57,1% выживаемости животных через 48 ч после введение этиленгликоля при 100% летальности в группе контроля, р<0,05).Выводы. Все исследованные препараты производных серосодержащих аминокислот (адеметионин, таурин и глутатион) проявляют нефропротекторную активность по критерию выживаемости животных при различных моделях ОПП. Наибольшую эффективность при ОПП различного генеза демонстрирует препарат глутатиона, а наименьшую – препарат адеметионина. Мета роботи – дослідити нефропротекторну активність похідних сірковмісних амінокислот (адеметіоніну, таурину та глутатіону) на різних моделях гострого пошкодження нирок за інтегральним показником виживаності тварин.Матеріали та методи: Дослідження проводились на 105 нелінійних зрілих білих лабораторних щурах і 35 мишах. Досліджувані препарати: адеметіонін – («Гептрал», Abbott SpA, Італія) в дозі 20 мг/кг, препарат глутатіону («ТАД 600», Biomedica Foscama, Італія) в дозі 30 мг/кг та таурин («Sigma-Aldrich», США) в дозі 100 мг/кг вводили внутрішньоочеревинно за 3-7 днів до моделювання гострого пошкодження нирок. Рабдоміоліз-індуковане ГПН моделювали внутрішньом'язовою ін'єкцією 50% розчину гліцеролу в дозі 10 мл/кг, токсично-індуковане ГПН – шляхом одноразової внутрішньом'язової ін'єкції розчину гентаміцину сульфату в дозі 80 мг/кг, або одноразового підшкірного введення мишам етиленгліколю дозою 10 мл/кг. Ішемічне пошкодження нирок моделювали під загальною анестезією (етамінал-натрію, 40 мг/кг), наклавши затискачі на обидві ниркові ніжки на період 60 хв з подальшою реперфузією протягом 24 годин.Результати та їх обговорення. За результатами серій експериментів з визначення впливу досліджуваних препаратів похідних сірковмісних амінокислот на перебіг різних моделей гострого пошкодження нирок різного ґенезу встановлено значне покращення виживаності тварин. Препарати адеметіоніну, таурину та глутатіону зменшували летальність тварин на моделях рабдоміолітичного, гентаміцинового, ішемічно-реперфузійного гострого пошкодження нирок, а при інтоксикації етиленгліколем за критерієм виживаності найбільше подовження тривалості життя та відповідну нефропротекторну активність виявив глутатіон (57,1% виживаності тварин через 48 год після введення етиленгліколю проти 100% летальності в контролі, р < 0,05).Висновки. Всі досліджені препарати похідних сірковмісних амінокислот (адеметіонін, таурин та глутатіон), виявляють нефропротекторну активність за критерієм виживаності тварин, на різних моделях ГПН. Найкращу ефективність при ГПН різного ґенезу демонструє препарат глутатіону, а найменшу – препарат адеметіоніну

Ренальні ефекти похідних сірковмісних амінокислот (адеметіоніну, таурину та глутатіону) при застосуванні в умовно здорових тварин

Derivatives of sulfur-containing aminoacids (ademetionin, taurine and glutathione) selected for the experimental studies are used in various fields of practical medicine due to their multifaceted pleiotropic effects. The study of their renal effects in the conditions of the physiological norm makes it possible to expand and supplement their pharmacological characteristics, and forms the basis for further study of the nephroprotective potential in renal pathology.Aim. To study the effect of sulfur-containing amino acid derivatives (ademetionine, taurine andglutathione) on the morphofunctional state of the rat kidneys in the daily administration for 7 days.Materials and methods. The experiments were performed on mature non-linear white rats weighing 130-180 g. Animals were divided into 4 groups (n = 7): group I – intact control, group II – animals which were given ademetionine (“Geptral”, “Abbott SpA”, Italy) in the dose of 20 mg/kg, group III – animals received taurine (“Sigma-Aldrich”, USA) in the dose of 100 mg/kg, group IV – animals received glutathione (“TAD 600”, “Biomedica Foscama”, Italy) in the dose of 30 mg/kg. All drugs were injected intramuscularly for 7 days.Results. The study of the renal effects of the sulfur-containing amino acid derivatives (SAD) under research in the daily administration for 7 days to conditionally healthy animals showed that these drugs had a weak diuretic effect, which was probably due to a decreased tubular reabsorption of water without significant changes in the glomerular filtration rate. Besides, the use of ademetionine resulted in a slight reduction of azotemia. There was not any significant change in the acid regulatory kidney function under the effect of SAD. Administration of ademetionine, taurine and glutathione resulted in a significant decrease in proteinuria, which was probably caused by the effect on the processes of protein reabsorption. The effect on the ion regulatory kidney function upon the course of SAD administration was characterized by an increase in urinary sodium excretion against the background of decreased relative sodium reabsorption, which was accompanied by intensification of distal transport of sodium ions due to the activation of the tubular-tubular balance. The morphological examination did not reveal any histopathological changes in the renal tissue, confirming the absence of nephrotoxicity of the SAD studied.Conclusions. According to the data obtained the 7-day administration of ademetionine, taurine and glutathione to conditionally healthy animals moderately affects the processes of glomerular filtration and tubular transport in nephrons, which results in a slight increase in diuresis along with preservation of the renal mechanisms of autoregulation and the absence of histopathological changes in the kidneys.Ренальные эффекты производных серосодержащих аминокислот (адеметионина, таурина и глутатиона) при применении у условно здоровых животныхИзбранные для экспериментального исследования производные серосодержащих аминокислот (адеметионин, таурин и глутатион) благодаря своим многогранным плейотропным эффектам применяются в различных областях практической медицины. Исследование их ренальных эффектов в условиях физиологической нормы дает возможность расширить и дополнить их фармакологическую характеристику, создает основу для дальнейшего изучения нефропротекторного потенциала при патологии почек.Цель. Исследование влияния производных серосодержащих аминокислот (адеметионина, таурина и глутатиона) на морфофункциональное состояние почек крыс после курсового введения препаратов.Материалы и методы. Исследование ренальных эффектов производных серосодержащих аминокислот (адеметионина, таурина и глутатиона) проведено на половозрелых нелинейных белых крысах массой 130-180 г. Животные были распределены на 4 группы (n = 7): I группа – интактный контроль, II группа – группа животных, которым вводили адеметионин («Гептрал», «Abbott SpA», Италия) в дозе 20 мг/кг, III – группа животных, которым вводили таурин («Sigma-Aldrich», USA) в дозе 100 мг/кг, IV – группа животных, которым вводили глутатион («ТАД 600», «Biomedica Foscama», Италия) в дозе 30 мг/кг. Все препараты вводили внутримышечно в течение 7-ми дней.Результаты. Изучение ренальных эффектов исследуемых производных серосодержащих аминокислот (ПСА) при 7-дневном введении условно здоровым животным позволило установить, что исследуемые препараты оказывают слабое диуретическое действие, которое вероятно обусловлено уменьшением канальцевой реабсорбции воды при отсутствии достоверных изменений скорости клубочковой фильтрации. При этом из исследуемых препаратов только адеметионин оказывает незначительное гипоазотемическое действие. При исследовании состояния кислоторегулирующей функции почек не выявлено значительных изменений. В группах животных, которым вводили адеметионин, таурин и глутатион, наблюдается достоверное уменьшение протеинурии, обусловленное влиянием на процессы реабсорбции белка. При курсовом введении ПСА влияние на ионорегулирующую функцию почек характеризовалось ростом экскреции на фоне уменьшения относительной реабсорбции ионов натрия, что сопровождалось усилением дистального транспорта ионов натрия за счет активации канальцево-канальцевого баланса. По данным морфологического исследования патологических гистоструктурных изменений ткани почек под влиянием препаратов не выявлено, что свидетельствует об отсутствии нефротоксических свойств исследуемых ПСА.Выводы. На основании проведенного эксперимента можно сделать вывод, что при 7-дневном введении условно здоровым животным исследуемые препараты адеметионина, таурина и глутатиона незначительно усиливают диурез и оказывают слабое влияние на процессы клубочковой фильтрации и канальцевого транспорта в нефронах при сохранении внутрипочечных механизмов авторегуляции и отсутствии патологических изменений гистоструктуры почек.Обрані для експериментального дослідження похідні сірковмісних амінокислот (адеметіонін, таурин та глутатіон) завдяки своїм багатогранним плейотропним ефектам застосовуються у різних галузях практичної медицини. Дослідження їх ренальних ефектів в умовах фізіологічної норми дає можливість розширити та доповнити їх фармакологічну характеристику, що створює підґрунтя для подальшого вивчення нефропротекторного потенціалу при патології нирок.Мета. Встановлення впливу похідних сірковмісних амінокислот (адеметіоніну, таурину та глутатіону) на морфофункціональний стан нирок щурів після курсового введення препаратів.Матеріали та методи. Дослідження ренальних ефектів похідних сірковмісних амінокислот (адеметіоніну, таурину та глутатіону) проведене на статевозрілих нелінійних білих щурах масою 130-180 г. Тварин було розподілено на 4 групи (n = 7): I група – інтактний контроль, II група – група тварин, яким вводили адеметіонін («Гептрал», «Abbott S.p.A.», Італія) в дозі 20 мг/кг, III – група тварин, яким вводили таурин («Sigma-Aldrich», USA) в дозі 100 мг/кг, ІV – група тварин, яким вводили глутатіон («ТАД 600», «Biomedica Foscama», Італія) в дозі 30 мг/кг. Всі препарати вводили внутрішньом’язово впродовж 7-ми днів.Результати. Вивчення ренальних ефектів досліджуваних похідних сірковмісних амінокислот (ПСА) при 7-денному введенні умовно здоровим  тваринам дозволило встановити, що досліджувані препарати виявляють слабкий діуретичний ефект, який вірогідно зумовлений зменшенням канальцевої реабсорбції води за відсутності достовірних змін швидкості клубочкової фільтрації. При цьому з досліджуваних препаратів лише адеметіонін виявляє незначну гіпоазотемічну дію. При дослідженні стану кислотнорегулювальної функції нирок не виявлено значних змін. У групах тварин, яким вводили адеметіонін, таурин та глутатіон, спостерігається достовірне зменшення протеїнурії, зумовлене, ймовірно, впливом на процеси реабсорбції білка. Вплив на іонорегулювальну функцію нирок при курсовому введенні ПСА характеризувався зростанням екскреції на тлі зменшення відносної реабсорбції іонів натрію, що супроводжувалось посиленням дистального транспорту іону натрію за рахунок активації канальцево-канальцевого балансу. За даними морфологічного дослідження патологічних гістоструктурних змін тканини нирок під впливом препаратів не виявлено, що свідчить про відсутність нефротоксичних властивостей досліджуваних ПСА.Висновки. На підставі проведеного експерименту можна зробити висновок, що при 7-денному введенні умовно здоровим тваринам досліджувані препарати адеметіоніну, таурину та глутатіону дещо посилюють діурез та чинять незначний вплив на процеси клубочкової фільтрації та канальцевого транспорту у нефронах зі збереженням внутрішньониркових механізмів авторегуляції за відсутності патологічних змін гістоструктури нирок