Preliminary Evidence for the Cross-Cultural Utility of the Type D Personality Construct in the Ukraine

Link to publicatio

Cardiovascular Risk Reduction with Icosapent Ethyl for Hypertriglyceridemia

BACKGROUND Patients with elevated triglyceride levels are at increased risk for ischemic events. Icosapent ethyl, a highly purified eicosapentaenoic acid ethyl ester, lowers triglyceride levels, but data are needed to determine its effects on ischemic events. METHODS We performed a multicenter, randomized, double-blind, placebo-controlled trial involving patients with established cardiovascular disease or with diabetes and other risk factors, who had been receiving statin therapy and who had a fasting triglyceride level of 135 to 499 mg per deciliter (1.52 to 5.63 mmol per liter) and a low-density lipoprotein cholesterol level of 41 to 100 mg per deciliter (1.06 to 2.59 mmol per liter). The patients were randomly assigned to receive 2 g of icosapent ethyl twice daily (total daily dose, 4 g) or placebo. The primary end point was a composite of cardiovascular death, nonfatal myocardial infarction, nonfatal stroke, coronary revascularization, or unstable angina. The key secondary end point was a composite of cardiovascular death, nonfatal myocardial infarction, or nonfatal stroke. RESULTS A total of 8179 patients were enrolled (70.7% for secondary prevention of cardiovascular events) and were followed for a median of 4.9 years. A primary end-point event occurred in 17.2% of the patients in the icosapent ethyl group, as compared with 22.0% of the patients in the placebo group (hazard ratio, 0.75; 95% confidence interval [CI], 0.68 to 0.83; P<0.001); the corresponding rates of the key secondary end point were 11.2% and 14.8% (hazard ratio, 0.74; 95% CI, 0.65 to 0.83; P<0.001). The rates of additional ischemic end points, as assessed according to a prespecified hierarchical schema, were significantly lower in the icosapent ethyl group than in the placebo group, including the rate of cardiovascular death (4.3% vs. 5.2%; hazard ratio, 0.80; 95% CI, 0.66 to 0.98; P=0.03). A larger percentage of patients in the icosapent ethyl group than in the placebo group were hospitalized for atrial fibrillation or flutter (3.1% vs. 2.1%, P=0.004). Serious bleeding events occurred in 2.7% of the patients in the icosapent ethyl group and in 2.1% in the placebo group (P=0.06). CONCLUSIONS Among patients with elevated triglyceride levels despite the use of statins, the risk of ischemic events, including cardiovascular death, was significantly lower among those who received 2 g of icosapent ethyl twice daily than among those who received placebo. (Funded by Amarin Pharma; REDUCE-IT ClinicalTrials.gov number, NCT01492361

Omecamtiv mecarbil in chronic heart failure with reduced ejection fraction, GALACTIC‐HF: baseline characteristics and comparison with contemporary clinical trials

Aims: The safety and efficacy of the novel selective cardiac myosin activator, omecamtiv mecarbil, in patients with heart failure with reduced ejection fraction (HFrEF) is tested in the Global Approach to Lowering Adverse Cardiac outcomes Through Improving Contractility in Heart Failure (GALACTIC‐HF) trial. Here we describe the baseline characteristics of participants in GALACTIC‐HF and how these compare with other contemporary trials. Methods and Results: Adults with established HFrEF, New York Heart Association functional class (NYHA) ≥ II, EF ≤35%, elevated natriuretic peptides and either current hospitalization for HF or history of hospitalization/ emergency department visit for HF within a year were randomized to either placebo or omecamtiv mecarbil (pharmacokinetic‐guided dosing: 25, 37.5 or 50 mg bid). 8256 patients [male (79%), non‐white (22%), mean age 65 years] were enrolled with a mean EF 27%, ischemic etiology in 54%, NYHA II 53% and III/IV 47%, and median NT‐proBNP 1971 pg/mL. HF therapies at baseline were among the most effectively employed in contemporary HF trials. GALACTIC‐HF randomized patients representative of recent HF registries and trials with substantial numbers of patients also having characteristics understudied in previous trials including more from North America (n = 1386), enrolled as inpatients (n = 2084), systolic blood pressure &lt; 100 mmHg (n = 1127), estimated glomerular filtration rate &lt; 30 mL/min/1.73 m2 (n = 528), and treated with sacubitril‐valsartan at baseline (n = 1594). Conclusions: GALACTIC‐HF enrolled a well‐treated, high‐risk population from both inpatient and outpatient settings, which will provide a definitive evaluation of the efficacy and safety of this novel therapy, as well as informing its potential future implementation

Ефективність контролю артеріальної гіпертензії за результатами добового моніторування артеріального тиску у пацієнтів з артеріальною гіпертензією у віддалений період після інфаркту міокарда та ішемічного інсульту

Arterial hypertension is one of the most important modified risk factors and its adequate control is a cornerstone of primary and secondary prevention. On the other hand, excessive lowering of blood pressure can be harmful, especially in patients with a history of ischemic events.The aim: To evaluate daily blood pressure fluctuations with ambulatory blood pressure monitoring in patients with controlled hypertension according to office measurements in the remote period after myocardial infarction and ischemic strokeMaterials and methods: The study involved 64 patients with hypertension in remote period (at least 6 months) after myocardial infarction (38 patients) and ischemic stroke (26 patients) with systolic blood pressure during the last three months and at least two visits. in the range of 120-139 mm Hg and diastolic blood pressure 70–89 mm Hg. Patients with valvular heart disease, severe arrhythmias, significant heart failure (NYHA III-IV) were not included in the study.All patients underwent daily blood pressure monitoring. According to the recommendations of ESC / ESH in 2018, the optimal blood pressure control was considered to be the average daily blood pressure after myocardial infarction 130–140 / 70–79 mm Hg. at the age of &gt;65 years, 120–130 / 70–79 mm Hg at the age of ≤65 years; after ischemic stroke 120–130 / &lt;80 mm Hg. All values below the optimal levels were considered to be low blood pressure, higher than optimal – high blood pressure. Particular attention was paid to excessive reduction of blood pressure with the calculation of the number of excessive reductions and their duration during the day.Results: The average daily blood pressure values corresponded to the definition of optimal in only 23.4 % of patients with ischemic events. In 63.2 % of patients after myocardial infarction, the mean daily values of systolic blood pressure and diastolic blood pressure were lower than recommended, and in patients after ischemic stroke, this number was significantly lower – 23.1 %. Conversely, in more than half of the patients after ischemic stroke (53.6 %) the average daily blood pressure levels exceeded the recommended ones. In patients after myocardial infarction, this number was only 13.2 %.Excessive reductions in blood pressure were recorded in 58 of 64 patients (90.6 %), in 54 persons such episodes were observed during the day (84.3 %). Persistent (over 1 hour) excessive decrease in blood pressure was registered in 16 people (25.0 %), 8 of whom had persistent excessive blood pressure reductions ≥2/day (12.5 %). Predictors of excessive blood pressure lowering were males, myocardial infarction, beta-blockers.Conclusions: Patients with hypertension after myocardial infarction or ischemic stroke require regular monitoring of blood pressure, even in cases where blood pressure is within the recommended range for some time. It is necessary to take into account the risk not only of increasing but also of excessive lowering of blood pressureАртериальная гипертензия – один из важнейших модифицированных факторов риска и ее адекватный контроль является краеугольным камнем первичной и вторичной профилактики. С другой стороны, чрезмерное снижение артериального давления может быть вредным, особенно у пациентов с ишемическими событиями в анамнезе.Цель: Оценить суточные колебания артериального давления с помощью суточного мониторирования у пациентов с контролируемой по данным офисных измерений артериальной гипертензией в отдаленный период после перенесенного инфаркта миокарда и ишемического инсультаМатериалы и методы: В исследование были вовлечены 64 пациента с артериальной гипертензией в отдаленный период (не менее 6 месяцев) после перенесенного инфаркта миокарда (38 пациентов) и ишемического инсульта (26 пациентов) у которых в течение трех последних месяцев и минимум двух визитов определялся систолическое артериальное давление в пределах 120–139 мм рт. ст. и диастолическое артериальное давление 70–89 мм рт.ст. Пациенты с пороками сердца, тяжелыми нарушениями ритма, выраженной СН (NYHA III-IV) в исследование не включались. Всем пациентам было проведено суточное мониторирование артериального давления. По рекомендациям ESC / ESH 2018 оптимальным считался контроль артериального давления при среднесуточном артериальном давлении после инфаркта миокарда 130–140 / 70–79 мм рт.ст. в возрасте &gt;65 лет, 120–130 / 70–79 мм рт.ст. в возрасте ≤65 лет после ишемического инсульта 120-130 / &lt;80 мм рт.ст. Все значения меньше оптимальных уровней считались пониженным артериальным давлением, выше оптимальных – повышенным артериальным давлением. Особое внимание обращалось на чрезмерное снижение артериального давления с вычислением количества избыточных снижений и их продолжительности в течение суток.Результаты: Среднесуточные значения артериального давления отвечали определению оптимальных лишь в 23,4 % пациентов с перенесенными ишемическими событиями. В 63,2 % пациентов после инфаркта миокарда среднесуточные значения систолического артериального давления и диастолического артериального давления оказались ниже рекомендованных, а у пациентов после ишемического инсульта это количество было значительно меньше – 23,1 %. И, наоборот, у более чем половины пациентов после ишемического инсульта (53,6 %) среднесуточные уровни артериального давления превышали рекомендованные. У пациентов после инфаркта миокарда эта цифра составила лишь 13,2 %.Чрезмерные снижение артериального давления зафиксированы в 58 из 64 пациентов (90,6 %), из которых у 54 обследуемых такие эпизоды наблюдались в дневное время (84,3 %). Персистирующее (более 1 часа) чрезмерное снижение артериального давления регистрировалось у 16 человек (25,0 %), у 8 из которых персистирующих чрезмерных снижений артериального давления было ≥2/сут (12,5 %). Предикторами чрезмерных снижений артериального давления оказались мужской пол, перенесенный инфаркт миокарда, прием бета-блокаторов.Выводы: Пациенты с артериальной гипертензией после инфаркта миокарда или ишемического инсульта требуют регулярного контроля артериального давления даже в случаях, когда уровень артериального давления определенное время находится в рекомендуемых пределах. При этом необходимо учитывать риск не только повышения, но и чрезмерного снижения артериального давленияАртеріальна гіпертензія – один з найважливіших модифікованих факторів ризику і її адекватний контроль є наріжним каменем первинної та вторинної профілактики. З іншого боку, надмірне зниження артеріального тиску може бути шкідливим, особливо у пацієнтів з ішемічними подіями в анамнезі.Мета: Оцінити добові коливання АТ за допомогою добового моніторування у пацієнтів з контрольованою за даними офісних вимірювань артеріальною гіпертензією у віддалений період після перенесеного інфаркту міокарда та ішемічного інсульту.Матеріали та методи: До дослідження були залучені 64 пацієнти з артеріальною гіпертензією у віддалений період (щонайменше 6 місяців) після перенесеного інфаркту міокарда (38 пацієнтів) та ішемічного інсульту (26 пацієнтів) у яких впродовж трьох останніх місяців і мінімум двох візитів визначався систолічний артеріальний тиск в межах 120–139 мм рт. ст. та діастолічний артеріальний тиск 70–89 мм рт. ст. Пацієнти з вадами серця, важкими порушеннями ритму, вираженою серцевою недостатністю (NYHA III-IV) в дослідження не включались. Усім пацієнтам було проведено добове моніторування артеріального тиску. За рекомендаціями ESC/ESH 2018 р. оптимальним вважався контроль артеріального тиску при середньодобовому артеріальному тиску після інфаркту міокарда 130–140 / 70–79 мм рт. ст. у віці &gt;65 років, 120–130/70–79 мм рт. ст. у віці ≤65 років; після ішемічного інсульту 120–130 / &lt;80 мм рт. ст. Усі значення менші оптимальних рівнів вважались зниженим артеріальним тиском, вищі оптимальних – підвищеним артеріальним тиском. Особлива увага зверталась на надмірне зниження артеріального тиску з обчисленням кількості епізодів надмірних знижень та їх тривалості протягом доби.Результати: Середньодобові значення артеріального тиску відповідали визначенню оптимальних лише у 23,4 % пацієнтів з перенесеними ішемічними подіями. У 63,2 % пацієнтів після інфаркту міокарда середньодобові значення систолічного артеріального тиску та діастолічного артеріального тиску виявились нижчими від рекомендованих, а у пацієнтів після ішемічного інсульту ця кількість була значно меншою – 23,1 %. І, навпаки, у більше ніж половини пацієнтів після ішемічного інсульту (53,6 %) середньодобові рівні артеріального тиску перевищували рекомендовані. У пацієнтів після інфаркту міокарда ця цифра склала лише 13,2 %.Надмірні зниження артеріального тиску зафіксовані у 58 з 64 пацієнтів (90,6 %), з яких у 54 такі епізоди спостерігались в денний час (84,3 %). Персистуюче (понад 1 годину) надмірне зниження артеріального тиску реєструвалось у 16 осіб (25,0 %), у 8 з яких персистуючих надмірних знижень артеріального тиску було ≥2/добу (12,5 %). Предикторами надмірних знижень артеріального тиску виявились чоловіча стать, перенесений інфаркт міокарда, прийом бета-блокаторів.Висновки: Пацієнти з артеріальною гіпертензією після інфаркту міокарда чи ішемічного інсульту потребують регулярного контролю рівня артеріального тиску навіть у випадках, коли рівень артеріального тиску певний час знаходиться в рекомендованих межах. При цьому необхідно враховувати ризик не лише підвищення, але і надмірного зниження артеріального тиск

Ефективність контролю артеріальної гіпертензії за результатами добового моніторування артеріального тиску у пацієнтів з артеріальною гіпертензією у віддалений період після інфаркту міокарда та ішемічного інсульту

Arterial hypertension is one of the most important modified risk factors and its adequate control is a cornerstone of primary and secondary prevention. On the other hand, excessive lowering of blood pressure can be harmful, especially in patients with a history of ischemic events.The aim: To evaluate daily blood pressure fluctuations with ambulatory blood pressure monitoring in patients with controlled hypertension according to office measurements in the remote period after myocardial infarction and ischemic strokeMaterials and methods: The study involved 64 patients with hypertension in remote period (at least 6 months) after myocardial infarction (38 patients) and ischemic stroke (26 patients) with systolic blood pressure during the last three months and at least two visits. in the range of 120-139 mm Hg and diastolic blood pressure 70–89 mm Hg. Patients with valvular heart disease, severe arrhythmias, significant heart failure (NYHA III-IV) were not included in the study.All patients underwent daily blood pressure monitoring. According to the recommendations of ESC / ESH in 2018, the optimal blood pressure control was considered to be the average daily blood pressure after myocardial infarction 130–140 / 70–79 mm Hg. at the age of &gt;65 years, 120–130 / 70–79 mm Hg at the age of ≤65 years; after ischemic stroke 120–130 / &lt;80 mm Hg. All values below the optimal levels were considered to be low blood pressure, higher than optimal – high blood pressure. Particular attention was paid to excessive reduction of blood pressure with the calculation of the number of excessive reductions and their duration during the day.Results: The average daily blood pressure values corresponded to the definition of optimal in only 23.4 % of patients with ischemic events. In 63.2 % of patients after myocardial infarction, the mean daily values of systolic blood pressure and diastolic blood pressure were lower than recommended, and in patients after ischemic stroke, this number was significantly lower – 23.1 %. Conversely, in more than half of the patients after ischemic stroke (53.6 %) the average daily blood pressure levels exceeded the recommended ones. In patients after myocardial infarction, this number was only 13.2 %.Excessive reductions in blood pressure were recorded in 58 of 64 patients (90.6 %), in 54 persons such episodes were observed during the day (84.3 %). Persistent (over 1 hour) excessive decrease in blood pressure was registered in 16 people (25.0 %), 8 of whom had persistent excessive blood pressure reductions ≥2/day (12.5 %). Predictors of excessive blood pressure lowering were males, myocardial infarction, beta-blockers.Conclusions: Patients with hypertension after myocardial infarction or ischemic stroke require regular monitoring of blood pressure, even in cases where blood pressure is within the recommended range for some time. It is necessary to take into account the risk not only of increasing but also of excessive lowering of blood pressureАртериальная гипертензия – один из важнейших модифицированных факторов риска и ее адекватный контроль является краеугольным камнем первичной и вторичной профилактики. С другой стороны, чрезмерное снижение артериального давления может быть вредным, особенно у пациентов с ишемическими событиями в анамнезе.Цель: Оценить суточные колебания артериального давления с помощью суточного мониторирования у пациентов с контролируемой по данным офисных измерений артериальной гипертензией в отдаленный период после перенесенного инфаркта миокарда и ишемического инсультаМатериалы и методы: В исследование были вовлечены 64 пациента с артериальной гипертензией в отдаленный период (не менее 6 месяцев) после перенесенного инфаркта миокарда (38 пациентов) и ишемического инсульта (26 пациентов) у которых в течение трех последних месяцев и минимум двух визитов определялся систолическое артериальное давление в пределах 120–139 мм рт. ст. и диастолическое артериальное давление 70–89 мм рт.ст. Пациенты с пороками сердца, тяжелыми нарушениями ритма, выраженной СН (NYHA III-IV) в исследование не включались. Всем пациентам было проведено суточное мониторирование артериального давления. По рекомендациям ESC / ESH 2018 оптимальным считался контроль артериального давления при среднесуточном артериальном давлении после инфаркта миокарда 130–140 / 70–79 мм рт.ст. в возрасте &gt;65 лет, 120–130 / 70–79 мм рт.ст. в возрасте ≤65 лет после ишемического инсульта 120-130 / &lt;80 мм рт.ст. Все значения меньше оптимальных уровней считались пониженным артериальным давлением, выше оптимальных – повышенным артериальным давлением. Особое внимание обращалось на чрезмерное снижение артериального давления с вычислением количества избыточных снижений и их продолжительности в течение суток.Результаты: Среднесуточные значения артериального давления отвечали определению оптимальных лишь в 23,4 % пациентов с перенесенными ишемическими событиями. В 63,2 % пациентов после инфаркта миокарда среднесуточные значения систолического артериального давления и диастолического артериального давления оказались ниже рекомендованных, а у пациентов после ишемического инсульта это количество было значительно меньше – 23,1 %. И, наоборот, у более чем половины пациентов после ишемического инсульта (53,6 %) среднесуточные уровни артериального давления превышали рекомендованные. У пациентов после инфаркта миокарда эта цифра составила лишь 13,2 %.Чрезмерные снижение артериального давления зафиксированы в 58 из 64 пациентов (90,6 %), из которых у 54 обследуемых такие эпизоды наблюдались в дневное время (84,3 %). Персистирующее (более 1 часа) чрезмерное снижение артериального давления регистрировалось у 16 человек (25,0 %), у 8 из которых персистирующих чрезмерных снижений артериального давления было ≥2/сут (12,5 %). Предикторами чрезмерных снижений артериального давления оказались мужской пол, перенесенный инфаркт миокарда, прием бета-блокаторов.Выводы: Пациенты с артериальной гипертензией после инфаркта миокарда или ишемического инсульта требуют регулярного контроля артериального давления даже в случаях, когда уровень артериального давления определенное время находится в рекомендуемых пределах. При этом необходимо учитывать риск не только повышения, но и чрезмерного снижения артериального давленияАртеріальна гіпертензія – один з найважливіших модифікованих факторів ризику і її адекватний контроль є наріжним каменем первинної та вторинної профілактики. З іншого боку, надмірне зниження артеріального тиску може бути шкідливим, особливо у пацієнтів з ішемічними подіями в анамнезі.Мета: Оцінити добові коливання АТ за допомогою добового моніторування у пацієнтів з контрольованою за даними офісних вимірювань артеріальною гіпертензією у віддалений період після перенесеного інфаркту міокарда та ішемічного інсульту.Матеріали та методи: До дослідження були залучені 64 пацієнти з артеріальною гіпертензією у віддалений період (щонайменше 6 місяців) після перенесеного інфаркту міокарда (38 пацієнтів) та ішемічного інсульту (26 пацієнтів) у яких впродовж трьох останніх місяців і мінімум двох візитів визначався систолічний артеріальний тиск в межах 120–139 мм рт. ст. та діастолічний артеріальний тиск 70–89 мм рт. ст. Пацієнти з вадами серця, важкими порушеннями ритму, вираженою серцевою недостатністю (NYHA III-IV) в дослідження не включались. Усім пацієнтам було проведено добове моніторування артеріального тиску. За рекомендаціями ESC/ESH 2018 р. оптимальним вважався контроль артеріального тиску при середньодобовому артеріальному тиску після інфаркту міокарда 130–140 / 70–79 мм рт. ст. у віці &gt;65 років, 120–130/70–79 мм рт. ст. у віці ≤65 років; після ішемічного інсульту 120–130 / &lt;80 мм рт. ст. Усі значення менші оптимальних рівнів вважались зниженим артеріальним тиском, вищі оптимальних – підвищеним артеріальним тиском. Особлива увага зверталась на надмірне зниження артеріального тиску з обчисленням кількості епізодів надмірних знижень та їх тривалості протягом доби.Результати: Середньодобові значення артеріального тиску відповідали визначенню оптимальних лише у 23,4 % пацієнтів з перенесеними ішемічними подіями. У 63,2 % пацієнтів після інфаркту міокарда середньодобові значення систолічного артеріального тиску та діастолічного артеріального тиску виявились нижчими від рекомендованих, а у пацієнтів після ішемічного інсульту ця кількість була значно меншою – 23,1 %. І, навпаки, у більше ніж половини пацієнтів після ішемічного інсульту (53,6 %) середньодобові рівні артеріального тиску перевищували рекомендовані. У пацієнтів після інфаркту міокарда ця цифра склала лише 13,2 %.Надмірні зниження артеріального тиску зафіксовані у 58 з 64 пацієнтів (90,6 %), з яких у 54 такі епізоди спостерігались в денний час (84,3 %). Персистуюче (понад 1 годину) надмірне зниження артеріального тиску реєструвалось у 16 осіб (25,0 %), у 8 з яких персистуючих надмірних знижень артеріального тиску було ≥2/добу (12,5 %). Предикторами надмірних знижень артеріального тиску виявились чоловіча стать, перенесений інфаркт міокарда, прийом бета-блокаторів.Висновки: Пацієнти з артеріальною гіпертензією після інфаркту міокарда чи ішемічного інсульту потребують регулярного контролю рівня артеріального тиску навіть у випадках, коли рівень артеріального тиску певний час знаходиться в рекомендованих межах. При цьому необхідно враховувати ризик не лише підвищення, але і надмірного зниження артеріального тиск

Long-term outcomes after acute myocardial infarction in countries with different socioeconomic environments: an international prospective cohort study.

BACKGROUND Hospital-based data on the impact of socioeconomic environment on long-term survival after myocardial infarction (MI) are lacking. We compared outcome and quality of secondary prevention in patients after MI living in three different socioeconomic environments including patients from three tertiary-care teaching hospitals with similar service population size in Switzerland, Poland and Ukraine. METHODS This is a prospective cohort study of patients with a first MI in three different tertiary-care teaching hospitals in Bern (Switzerland), Gdansk (Poland) and Lutsk (Ukraine) during the acute phase in the year 2010 and follow-up of these patients with a questionnaire and, if necessary, telephone interviews 3.5 years after the acute event. The study cohort comprises all consecutive patients hospitalised in every one of the three study centres during the year 2010 for a first MI in the age ≤75 years who survived ≥30 days. RESULTS The proportion of patients with ST-segment elevation myocardial infarction (STEMI) was high in Gdansk (Poland) (80%) and in Lutsk (Ukraine) (74%), while the ratio of STEMIs to non-STEMIs was nearly 50:50 in Bern (Switzerland) (50.6% STEMIs). Percutaneous coronary intervention (PCI) was the first choice therapy both in Bern (Switzerland) (100%) and in Gdansk (Poland) (92%), while it was not performed at all in Lutsk (Ukraine). We found substantial differences in treatment and also in secondary prevention interventions including cardiac rehabilitation. All-cause mortality at 3.5 year follow-up was 4.6% in Bern (Switzerland), 8.5% in Gdansk (Poland) and 14.6% in Lutsk (Ukraine). CONCLUSION Substantial differences in treatment and secondary prevention measures according to low-income, middle-income and high-income socioeconomic situation are associated with a threefold difference in mortality 3.5 years after the acute event. Countries with low socioeconomic environment should increase efforts and be supported to improve care including secondary prevention in particular for MI patients. A greater number of PCIs per million inhabitants itself does not guarantee lower mortality scores

Baseline characteristics, reperfusion treatment secondary prevention and outcome after acute ischemic stroke in three different socioeconomic environments in Europe.

INTRODUCTION The differences in vascular risk factors' and stroke burden across Europe are notable, however there is limited understanding of the influence of socioeconomic environment on the quality of secondary prevention and outcome after acute ischemic stroke. PATIENTS AND METHODS In this observational multicenter cohort study, we analyzed baseline characteristics, reperfusion treatment, outcome and secondary prevention in patients with acute ischemic stroke from three tertiary-care teaching hospitals with similar service population size in different socioeconomic environments: Bern/CH/n = 293 (high-income), Gdansk/PL/n = 140 (high-income), and Lutsk/UA/n = 188 (lower-middle-income). RESULTS We analyzed 621 patients (43.2% women, median age = 71.4 years), admitted between 07 and 12/2019. Significant differences were observed in median BMI (CH = 26/PL = 27.7/UA = 27.8), stroke severity [(median NIHSS CH = 4(0-40)/PL = 11(0-33)/UA = 7(1-30)], initial neuroimaging (CT:CH = 21.6%/PL = 50.7%/UA = 71.3%), conservative treatment (CH = 34.1%/PL = 38.6%/UA = 95.2%) (each p < 0.001), in arterial hypertension (CH = 63.8%/PL = 72.6%/UA = 87.2%), atrial fibrillation (CH = 28.3%/PL = 41.4%/UA = 39.4%), hyperlipidemia (CH = 84.9%/PL = 76.4%/UA = 17%) (each p < 0.001) and active smoking (CH = 32.2%/PL = 27.3%/UA = 10.2%) (p < 0.007). Three-months favorable outcome (mRS = 0-2) was seen in CH = 63.1%/PL = 50%/UA = 59% (unadjusted-p = 0.01/adjusted-p CH-PL/CH-UA = 0.601/0.981), excellent outcome (mRS = 0-1) in CH = 48.5%/PL = 32.1%/UA = 27% (unadjusted-p < 0.001/adjusted-p CH-PL/CH-UA = 0.201/0.08 and adjusted-OR CH-UA = 2.09). Three-months mortality was similar between groups (CH = 17.2%/PL = 15.7%/UA = 4.8%) (unadjusted-p = 0.71/adjusted-p CH-PL/CH-UA = 0.087/0.24). Three-months recurrent stroke/TIA occurred in CH = 3.1%/PL = 10.7%/UA = 3.1%, adjusted-p/OR CH-PL = 0.04/0.32). Three-months follow-up medication intake rates were the same for antihypertensives. Statin/OAC intake was lowest in UA = 67.1%/25.5% (CH = 87.3%/39.2%/unadjusted-p < 0.001/adjusted-p CH-UA = 0.02/0.012/adjusted-OR CH-UA = 2.33/2.18). Oral intake of antidiabetics was lowest in CH = 10.8% (PL = 15.7%/UA = 16.1%/unadjusted-p = 0.245/adjusted-p CH-PL/CH-UA = 0.061/0.002/adjusted-OR CH-UA = 0.25). Smoking rates decreased in all groups during follow-up. DISCUSSION AND CONCLUSION Substantial differences in presentation, treatment and secondary prevention measures, are linked to a twofold difference in adjusted 3-months excellent outcome between Switzerland and Ukraine. This underscores the importance of socioeconomic factors that influence stroke outcomes, emphasizing the necessity for targeted interventions to address disparities in treatment and secondary prevention strategies

Effects of the lercanidipine - Enalapril combination vs. The corresponding monotherapies on home blood pressure in hypertension: Evidence from a large database

103siObjective: To compare a combination of a dihydropyridine calcium-channel blocker with an angiotensin converting enzyme inhibitor vs. monotherapy with one or the other drug and placebo for their effects on home blood pressure (HBP). Methods: After a 2-week placebo wash-out, patients with an elevated office blood pressure (BP) (diastolic 100–109 and systolic <180 mmHg) and HBP (diastolic 85 mmHg) were randomized double-blind to a 10-week treatment with placebo, lercanidipine, 10 or 20mg daily, enalapril, 10 or 20mg daily, or the four possible combinations. In addition to office BP, HBP was self-measured via a validated semiautomatic device twice in the morning and twice in the evening during the 7 days before randomization and at the end of treatment. Baseline and treatment HBP values were separately averaged for each day, morning, evening or the whole monitoring period, excluding the first day. Day-by-day HBP variability was defined as the SD or the variation coefficient of the daily BP averages. Results: Eight hundred and fifty-four patients with valid HBP recordings at baseline and at the end of treatment were analyzed (intention-to-treat population). From the baseline value (147.011.6 mmHg) systolic/diastolic HBP showed a small reduction (average baseline-adjusted change: –1.8/–1.6 mmHg) with placebo, a more marked significant fall with monotherapies (8.8/5.9 mmHg, P<0.001/<0.001 vs. placebo) and even more with combination treatment (11.6/7.6 mmHg, P<0.001/ <0.001 vs. placebo and P<0.01/<0.05 vs. monotherapy). A similar pattern was observed for each of the days of the BP self-monitoring period as well as for either morning or evening values, although the difference between mono and combination treatment appeared to be consistently significant for the morning values only. Dayby- day systolic BP-SD was unaffected by placebo and slightly reduced by drug treatments, with no, however, significant changes in SBP-variation coefficient. Baseline and end of treatment HBP values showed a limited correlation with office BP values, this being particularly the case for treatment-induced changes (correlation coefficients: 0.37 for systolic and 0.45 for diastolic BP). Conclusion: This large HBP database shows that the lercanidipine–enalapril combination lowers HBP more effectively than the corresponding monotherapies and placebo, and that this greater effect is consistent between days.reservedmixedMancia, Giuseppe; Omboni, Stefano; Chazova, Irina; Coca, Antonio; Girerd, Xavier; Haller, Hermann; Parati, Gianfranco; Pauletto, Paolo; Pupek-Musialik, Danuta; Svyshchenko, Yevgeniya; Boye, Alain; Charrier, Bruno; Couffin, Yvon; Marmor, Philippe; Marty, Jacques; Navarre, Jean Louis; Ansari, Anwar; Büttner, Claudia; Kropp, Maximilian; Mehling, Heidrun; Paschen, Christine; Schenkenberger, Isabelle; Schneider, Helmut; Sperling, Karsten; Stübler, Petra; Von Behren, Volker; Lembo, Giuseppe; Scanferla, Flavio; Sechi, Leonardo Alberto; Gębala, Andrzej; Hoffmann, Andrzej; Janik, Krzysztof; Klimza-Masłowska, Anna; Kaczmarek, Barbara; Koźminski, Piotr; Makowiecka-Cies̈la, Magdalena; Mordaka, Robert; Nowakowski, Tomasz; Pasternak, Dariusz; Skibińska, Elzbieta; Sulik, Piotr; Szpajer, Michał; Walczewska, Jolanta; Zaczek, Marcin; Zienciuk-Krajka, Agnieszka; Alexeeva, Nadezhda; Bokarev, Igor; Chazova, Iina; Conrady, Alexandra; Emelyanov, Alexander; Galustyan, Anna; Idrisova, Elena; Khasanov, Niyaz; Khokhlov, Alexander; Libov, Igor; Reshetko, Olga; Sokurenko, German; Stryuk, Raisa; Tereshchenko, Sergey; Trofimov, Vasily; Zrazhevsky, Konstantin; Carlos Calvo, S.; De Teresa, Luis; Ferre, Raimon; García, Juan; Gil, Apolonia; Gil, Blas; Montenegro, Jesús; Oliván, Josefina; Ortiz, Jacinto; Pascual, José María; Rivera, Antonio; De Quevedo, José Antonio Sainz; Zúñiga, Manuel; Martinez, Valentin; Pujol, Montserrat; Bazylevych, Andriy; Gyrina, Olga; Ignatenko, Grygoriy; Kazymyrko, Vitaly; Khomazyuk, Tetyana; Kononenko, Lyudmyla; Korzh, Oleksii; Kovalenko, Volodymyr; Kuryata, Oleksander; Kushnir, Mykola; Lishnevska, Viktoriia; Lymar, Iurii; Ostrovska, Lidiia; Popik, Galyna; Rudyk, Yuriy; Shershnyova, Oxana; Sierkova, Valentyna; Storozhuk, Borys; Tseluyko, Vira; Vatutin, Mykola; Vayda, Myroslava; Vizir, Vadym; Volkov, Volodymyr; Voloshyna, Olena; Yagensky, Andriy; Zhurba, Svitlana; Zorin, ValeriiMancia, Giuseppe; Omboni, Stefano; Chazova, Irina; Coca, Antonio; Girerd, Xavier; Haller, Hermann; Parati, Gianfranco; Pauletto, Paolo; Pupek Musialik, Danuta; Svyshchenko, Yevgeniya; Boye, Alain; Charrier, Bruno; Couffin, Yvon; Marmor, Philippe; Marty, Jacques; Navarre, Jean Louis; Ansari, Anwar; Büttner, Claudia; Kropp, Maximilian; Mehling, Heidrun; Paschen, Christine; Schenkenberger, Isabelle; Schneider, Helmut; Sperling, Karsten; Stübler, Petra; Von Behren, Volker; Lembo, Giuseppe; Scanferla, Flavio; Sechi, Leonardo Alberto; Gębala, Andrzej; Hoffmann, Andrzej; Janik, Krzysztof; Klimza Masłowska, Anna; Kaczmarek, Barbara; Koźminski, Piotr; Makowiecka Cies̈la, Magdalena; Mordaka, Robert; Nowakowski, Tomasz; Pasternak, Dariusz; Skibińska, Elzbieta; Sulik, Piotr; Szpajer, Michał; Walczewska, Jolanta; Zaczek, Marcin; Zienciuk Krajka, Agnieszka; Alexeeva, Nadezhda; Bokarev, Igor; Chazova, Iina; Conrady, Alexandra; Emelyanov, Alexander; Galustyan, Anna; Idrisova, Elena; Khasanov, Niyaz; Khokhlov, Alexander; Libov, Igor; Reshetko, Olga; Sokurenko, German; Stryuk, Raisa; Tereshchenko, Sergey; Trofimov, Vasily; Zrazhevsky, Konstantin; Carlos Calvo, S.; De Teresa, Luis; Ferre, Raimon; García, Juan; Gil, Apolonia; Gil, Blas; Montenegro, Jesús; Oliván, Josefina; Ortiz, Jacinto; Pascual, José María; Rivera, Antonio; De Quevedo, José Antonio Sainz; Zúñiga, Manuel; Martinez, Valentin; Pujol, Montserrat; Bazylevych, Andriy; Gyrina, Olga; Ignatenko, Grygoriy; Kazymyrko, Vitaly; Khomazyuk, Tetyana; Kononenko, Lyudmyla; Korzh, Oleksii; Kovalenko, Volodymyr; Kuryata, Oleksander; Kushnir, Mykola; Lishnevska, Viktoriia; Lymar, Iurii; Ostrovska, Lidiia; Popik, Galyna; Rudyk, Yuriy; Shershnyova, Oxana; Sierkova, Valentyna; Storozhuk, Borys; Tseluyko, Vira; Vatutin, Mykola; Vayda, Myroslava; Vizir, Vadym; Volkov, Volodymyr; Voloshyna, Olena; Yagensky, Andriy; Zhurba, Svitlana; Zorin, Valeri

Dual endothelin antagonist aprocitentan for resistant hypertension (PRECISION): a multicentre, blinded, randomised, parallel-group, phase 3 trial

Auteurs : the PRECISION investigatorsInternational audienceBackground Resistant hypertension is associated with increased cardiovascular risk. The endothelin pathway has been implicated in the pathogenesis of hypertension, but it is currently not targeted therapeutically, thereby leaving this relevant pathophysiological pathway unopposed with currently available drugs. The aim of the study was to assess the blood pressure lowering efficacy of the dual endothelin antagonist aprocitentan in patients with resistant hypertension. Methods PRECISION was a multicentre, blinded, randomised, parallel-group, phase 3 study, which was done in hospitals or research centres in Europe, North America, Asia, and Australia. Patients were eligible for randomisation if their sitting systolic blood pressure was 140 mm Hg or higher despite taking standardised background therapy consisting of three antihypertensive drugs, including a diuretic. The study consisted of three sequential parts: part 1 was the 4-week double-blind, randomised, and placebo-controlled part, in which patients received aprocitentan 12•5 mg, aprocitentan 25 mg, or placebo in a 1:1:1 ratio; part 2 was a 32-week single (patient)-blind part, in which all patients received aprocitentan 25 mg; and part 3 was a 12-week double-blind, randomised, and placebo-controlled withdrawal part, in which patients were re-randomised to aprocitentan 25 mg or placebo in a 1:1 ratio. The primary and key secondary endpoints were changes in unattended office systolic blood pressure from baseline to week 4 and from withdrawal baseline to week 40, respectively. Secondary endpoints included 24-h ambulatory blood pressure changes. The study is registered on ClinicalTrials.gov, NCT03541174. Findings The PRECISION study was done from June 18, 2018, to April 25, 2022. 1965 individuals were screened and 730 were randomly assigned. Of these 730 patients, 704 (96%) completed part 1 of the study; of these, 613 (87%) completed part 2 and, of these, 577 (94%) completed part 3 of the study. The least square mean (SE) change in office systolic blood pressure at 4 weeks was-15•3 (SE 0•9) mm Hg for aprocitentan 12•5 mg,-15•2 (0•9) mm Hg for aprocitentan 25 mg, and-11•5 (0•9) mm Hg for placebo, for a difference versus placebo of-3•8 (1•3) mm Hg (97•5% CI-6•8 to-0•8, p=0•0042) and-3•7 (1•3) mm Hg (-6•7 to-0•8; p=0•0046), respectively. The respective difference for 24 h ambulatory systolic blood pressure was-4•2 mm Hg (95% CI-6•2 to-2•1) and-5•9 mm Hg (-7•9 to-3•8). After 4 weeks of withdrawal, office systolic blood pressure significantly increased with placebo versus aprocitentan (5•8 mm Hg, 95% CI 3•7 to 7•9, p<0•0001). The most frequent adverse event was mild-to-moderate oedema or fluid retention, occurring in 9%, 18%, and 2% for patients receiving aprocitentan 12•5 mg, 25 mg, and placebo, during the 4-week double-blind part, respectively. This event led to discontinuation in seven patients treated with aprocitentan. During the trial, a total of 11 treatment-emergent deaths occurred, none of which were regarded by the investigators to be related to study treatment. Interpretation In patients with resistant hypertension, aprocitentan was well tolerated and superior to placebo in lowering blood pressure at week 4 with a sustained effect at week 40