Диверсифікація як інструмент забезпечення сталого розвитку сільських територій в умовах децентралізації

The article substantiates diversification as a tool to ensure sustainable development of rural areas in decentralization, which contributes to increasing incomes of the rural population, increasing gross agricultural and non-agricultural products, ensuring the competitiveness of rural areas, achieving economic, food and environmental safety, rational use, protection and reproduction of natural resources. In the process of researching the level of sustainable development of rural areas, monographic and graphic methods and scientific generalization were used. The study identified internal factors that affect the sustainable development of rural areas. Social factors include living conditions, the situation on the labor market, the state of social infrastructure. Economic factors should include the provision of agricultural land, the state of diversification of agricultural and non-agricultural activities, the amount of investment in economic development, the level and structure of household income in rural areas. Environmental factors include the level of air pollution, the situation with waste, the use of freshwater, the application of fertilizers to soils, the production and restoration of forests, the level of investment in environmental protection. External factors influencing the sustainable development of rural areas include the political situation in the country and the world; decentralization process; state programs to support rural development and agriculture; the level of supply and demand for goods and services produced in a particular area, etc. It is substantiated that diversification is a tool to ensure sustainable development and strengthen the competitive advantages of rural areas. It is stipulated that attracting investments in rural development and diversification of economic activity will contribute to job creation; income growth of rural residents; the revival of local crafts, customs and crafts, improvement of villages and change of consciousness of villagers. Further research should be carried out in the direction of calculating the integrated index of sustainable development of rural areas in Ukraine to identify regional disparities in the social, economic and environmental spheres of the functioning of these areas in the context of decentralization.У статті обґрунтовано диверсифікацію як інструмент забезпечення сталого розвитку сільських територій в умовах децентралізації, що сприяє зростанню доходів сільського населення, збільшенню обсягів валової сільськогосподарської та несільськогосподарської продукції, забезпеченню конкурентоспроможності сільських територій, досягненню економічної, продовольчої та екологічної безпеки, раціональному використанню, охороні та відтворенню природних ресурсів. У процесі проведення досліджень рівня сталого розвитку сільських територій використано монографічний та графічний методи, й наукового узагальнення. В результаті дослідження виявлено внутрішні чинники, які впливають на сталий розвиток сільських територій. До соціальних чинників віднесено умови життя населення, ситуацію на ринку праці, стан соціальної інфраструктури. До економічних чинників доцільно включити забезпеченість сільськогосподарськими угіддями, стан диверсифікації сільськогосподарської та несільськогосподарської діяльності, обсяг інвестицій у розвиток економіки, рівень та структуру доходів домогосподарств на сільських територіях. До екологічних чинників віднесено рівень забруднення атмосферного повітря, ситуацію з відходами, використанням прісної води, внесенням добрив у ґрунти, виробкою та відновленням лісів, рівень обсягів інвестицій на охорону навколишнього природнього середовища. До зовнішніх чинників впливу на сталий розвиток сільських територій віднесено політичне становище в країні та світі; процес децентралізації; державні програми підтримки розвитку сільської місцевості й сільського господарства; рівень попиту та пропозиції на товари й послуги, які виробляються на певній території тощо. Обґрунтовано, що диверсифікація є інструментом забезпечення сталого розвитку та посилення конкурентних переваг сільських територій. Обумовлено, що залучення інвестицій у розвиток сільських територій і диверсифікація економічної діяльності сприятимуть створенню робочих місць; зростанню доходів сільських жителів; відродженню місцевих народних промислів, звичаїв та ремесл, покращенню благоустрою сіл і зміні свідомості сільських жителів. Подальші дослідження доцільно здійснювати у напрямі розрахунку інтегрального індексу сталого розвитку сільських територій в Україні з метою виявлення регіональних диспропорцій у соціальній, економічній та екологічній сферах функціонування цих територій в умовах децентралізації

Державна політика розвитку сільських територій в умовах обмежених природних ресурсів (на прикладі Японії)

It is shown that agriculture is sometimes not the main branch of the rural economy. It is emphasized that ensuring control over the impact of agricultural production on the environment is the responsibility of the state. It is revealed that in view of the rapid development and change of international relations, the definition of “food security” as the independence of the state solely through its own production is no longer relevant, today it depends more on the foreign and domestic policy of the country, as well as the importance of its opinion for other countries. It is noted that despite membership in the World Trade Organization, Japan has formed and implemented a policy of comprehensive support for its own producers and encourages the diversification of economic activities in rural areas. Legislatively approved principles of environmental policy of agriculture, forestry and fisheries are strictly controlled and are binding on all business entities. It is emphasized that Japan does not approve of the practice of renting agricultural land in other countries and makes maximum use of its own natural resources. The ways in which Japan provides support and assistance to developing countries to improve the condition of rural areas and agriculture were analyzed, and it was noted that the amount of this assistance is more than 21 % of total assistance. It is shown that in order to preserve agricultural lands, Japan creates artificial territories (islands and coastline extensions), on which large buildings and airports are built. The careful quality control of food introduced by the Government of Japan is noted. The flexible state policy of Japan on the redistribution of resources, which prevents the creation of critical situations in the provision of food to the population, is analyzed. Japan promotes the accelerated construction of vertical farms, which have no analogues in the world in the degree of environmental friendliness. It is shown how powerful Japanese companies - manufacturers of electronics on a global level are willing to expand their scope of activities by growing ultra-pure fruits and vegetables. The need for further research on the policy of rural development and agriculture of the State of Israel was emphasized.Показано, що сільське господарство не завжди виступає головною галуззю сільської економіки. Наголошено, що забезпечення контролю за впливом сільськогосподарського виробництва на навколишнє середовище належить до обов’язків держави. Розкрито, що з огляду на стрімкий розвиток та зміну міжнародних відносин, визначення «продовольчої безпеки» як незалежності держави за рахунок власного виробництва вже є не актуальним, на сьогодні вона у більшій мірі залежить від зовнішньої та внутрішньої політики країни, а також вагомості її думки для інших країн. Відзначено, що не зважаючи на членство у Світовій організації торгівлі, Японія сформувала та втілює політику всесторонньої підтримки власного виробника та заохочує диверсифікацію економічної діяльності на сільських територіях. Законодавчо затверджені принципи екологічної політики сільського, лісового і рибного господарства суворо контролюються і є обов’язковими до виконання усіма суб’єктами господарювання. Наголошено, що Японія не схвалює практику оренди землі сільськогосподарського призначення у інших країнах світу і максимально використовує власні природні ресурси. Проаналізовані способи якими Японія надає підтримку і допомогу країнам, що розвиваються для поліпшення стану сільських територій та сільського господарства, зазначено, що розміри цієї допомоги становлять понад 21 % від загальної допомоги. Показано, що Японія з метою збереження земель сільськогосподарського призначення створює штучні території (острови та добудову до берегової лінії), на яких будує крупні споруди та аеропорти. Відзначений ретельний контроль якості продуктів харчування, що його запровадив уряд Японії. Проаналізована гнучка державна політики перерозподілу ресурсів, яка не допускає створення критичних ситуацій у забезпеченні населення продовольством. Японія сприяє прискореному будівництву вертикальних ферм, які не мають аналогів у світі за ступенем забезпечення екологічної чистоти продукції. Показано, як потужні японські компанії – виробники електроніки на глобальному рівні охоче розширяють сферу своєї діяльності за рахунок вирощування надчистих овочів та фруктів. Наголошено на необхідності подальших досліджень політики розвитку сільських територій та сільського господарства держави Ізраїль

Регіональні особливості та тенденції розвитку підприємницької діяльності в сільському господарстві

В статті розглядаються регіональні особливості та тенденції розвитку підприємницької діяльності в сільському господарстві. При формуванні аграрної політики важливе значення має врахування ґрунтово-кліматичних та економічних умов, можливостей збалансованого забезпечення матеріально-технічними ресурсами, обсягами виробництва і споживання сільськогосподарської продукції, оскільки прийнятне для однієї області може виявитися непридатним для іншої. Сукупність природних, соціально-економічних, демографічних, історичних аспектів діяльності суб’єктів ринку вносить свої корективи у формування регіонального ринку продовольства та його функціонування. Нинішні обставини спричинили соціально-економічну необхідність формування регіональних ринків і забезпечення достатності промислового, сільськогосподарського виробництва і сфери послуг для внутрішньо-регіонального та міжрегіонального обмінів. Раціональне розширення виробництва і споживання продукції та послуг в області забезпечує їх здешевлення внаслідок економії, що пов’язано з дистрибуцією, насамперед витратами на транспортування, і посилення міжрегіональної конкуренції. Ринок сільськогосподарської продукції, як і будь-якої іншої продукції, визначається передусім попитом і пропозицією. Попит на продукцію в кожній області формується під впливом сукупності чинників. Насамперед – це кількість населення, яке мешкає в даній області. Його величина і вікова структура визначають необхідні обсяги пропозиції, а також структуру і асортимент сільськогосподарської продукції. Наступним чинником, який впливає на попит, є різні рівні доходів населення та джерела їх надходження. Немаловажним чинником у формуванні попиту є місцеві традиції населення, що визначають тип харчування жителів, їхню культуру і відповідно формують рівень та структуру споживання продуктів харчування. Пропозиція у вигляді обсягів виробництва продукції залежить передусім від умов підприємницької діяльності в аграрному секторі, структурної побудови сільського господарства, його взаємовідносин з іншими сферами, наявності і стану розвитку інфраструктури ринку тощо. Все це ті умови, що мають певні особливості в конкретних областях та місцевостях, і повинні складати предмет дослідження. Система оптимального функціонування регіональної та місцевої економіки вимагає точного врахування специфіки умов господарювання, ресурсних можливостей і ринкових зв’язків на мікроекономічному рівні – з тим, щоб забезпечувати інтенсивний економічний розвиток. Це спонукає до більш детального розгляду особливостей, які впливають на функціонування ринку сільськогосподарської продукції та розвитку форм підприємницької діяльності.The article deals with regional characteristics and trends of entrepreneurship in agriculture. When forming an agrarian policy, it is important to take into account the soil-climatic and economic conditions, the possibilities of balanced provision of material and technical resources, the volumes of production and consumption of agricultural products, since it is acceptable for one region and may be unsuitable for another. The combination of natural, socio-economic, demographic, and historical aspects of the activities of market makes adjustments to the formation of the regional food market and its functioning. Existing circumstances have caused the socioeconomic need to form regional markets and ensure the adequacy of industrial, agricultural production and service sectors for intra-regional and interregional exchanges. The rational expansion of production and consumption of products and services in the region provides for their cheapening as a result of savings associated with distribution, primarily transportation costs, and increased of interregional competition. The market of agricultural products, like any other products, is determined first of all, demand and supply. Demand for products in each region is formed under the influence of a set of factors. First of all, it is the number of people who live in this region. Its value and age structure determine the required supply volumes, as well as the structure and range of agricultural products. The next factor that affects demand is the different levels of income and the source of income. An important factor in the formation of local traditions demand is people that define the type of nutrition of inhabitants, their culture and, accordingly, form the level and structure of food consumption. The proposal in the form of volumes of production depends, first of all, on the conditions of entrepreneurial activity in the agricultural sector, the structural construction of agriculture, its relations with other spheres, the availability and state of development of market infrastructure, etc. All these are the conditions that have certain features in specific region and areas, and must form the subject of research. The system of optimal functioning of the regional and local economy requires the exact consideration of the specific conditions of economic activity, resource opportunities and market relations at the microeconomic level, in order to provide for intensive economic development. This leads to a more detailed consideration of the features that affect the functioning of the agricultural market and the development of forms of entrepreneurial activity