New Cataclysmic Variable 1RXS J073346.0+261933 in Gemini

In course of the search for the optical identifications associated with ROSAT X-ray sources we have found a highly variable object with the very unusual long-term behavior, color indices and high X-ray-to-optical flux ratio. We report the archival photometric light curve from the Catalina Sky Survey, optical spectroscopy from RTT150 and time-resolved photometry from Astrotel-Caucasus telescope. The object appears to be the magnetic cataclysmic variable (polar) with orbital period of P=3.20 hr.Comment: 8 pages, 5 figures. Submitted to Astronomy Letter

Rosary as the ethnoreligious marker of the actional subsystem of significative field of catholicism

The paper deals with an attempt to explicate the recitatation of rosary as the ethnoreligious marker of the actional significative subsystem of Catholic significative field in the context of the study of interaction and correlation of the structural elements of various ethnoreligious spaces and systems in the ethnosociology of religion using some socioevaluational instrumentative methodotechnologies. A part of the modern scientific and information resources related to visual culture, religious rites and dogmas of Catholicism is analyzed, as well as some similarities between certain significants of the actional attributes of Catholics and some identificative markers­patterns of different ethnoreligious communities of the past and modern sociospace are explicated. The ethnoreligious links and interrelations between some structural elements of Catholic significative field and some ethnoreligious markers of Hinduistic, Buddhistic, Islamic etc. ethnicities are slightly explicated. The socioevaluative, autointentional, identificative attempts to explicate some ethnoreligious crosscorrelations between different significative structural fields in sociospace are based on the author’s Model of the structure of significative field of Catholicism, which consists of the following 12 basic significative structural subsystems: 1) anthropomorphic significative subsystem, which includes human­similar (manlike) and personificated symbolic constructions, monuments and architectural ensembles, as well as symbols of human body parts, their combinations and signals; 2) zoomorphic significative subsystem, which includes animal­similar significative constructions and signs of their separate bodyparts, as well as symbols of their lifeproducts; 3) vegetomorphic significative subsystem, which includes plant­similar significative elements and food products; 4) geomorphic significative subsystem; 5) geometric significative subsystem; 6) astral­referent significative subsystem; 7) coloristic significative subsystem; 8) topos­instalative significative subsystem; 9) objective­instrumental significative subsystem; 10) architectural exterior­interior significative subsystem; 11) abstractive significative subsystem; 12) actional significative subsystem

Вервиця як етнорелігійний маркер акціональної підсистеми сигніфікативного поля католицизму

The paper deals with an attempt to explicate the recitatation of rosary as the ethnoreligious marker of the actional significative subsystem of Catholic significative field in the context of the study of interaction and correlation of the structural elements of various ethnoreligious spaces and systems in the ethnosociology of religion using some socioevaluational instrumentative methodotechnologies. A part of the modern scientific and information resources related to visual culture, religious rites and dogmas of Catholicism is analyzed, as well as some similarities between certain significants of the actional attributes of Catholics and some identificative markers­patterns of different ethnoreligious communities of the past and modern sociospace are explicated. The ethnoreligious links and interrelations between some structural elements of Catholic significative field and some ethnoreligious markers of Hinduistic, Buddhistic, Islamic etc. ethnicities are slightly explicated. The socioevaluative, autointentional, identificative attempts to explicate some ethnoreligious crosscorrelations between different significative structural fields in sociospace are based on the author’s Model of the structure of significative field of Catholicism, which consists of the following 12 basic significative structural subsystems: 1) anthropomorphic significative subsystem, which includes human­similar (manlike) and personificated symbolic constructions, monuments and architectural ensembles, as well as symbols of human body parts, their combinations and signals; 2) zoomorphic significative subsystem, which includes animal­similar significative constructions and signs of their separate bodyparts, as well as symbols of their lifeproducts; 3) vegetomorphic significative subsystem, which includes plant­similar significative elements and food products; 4) geomorphic significative subsystem; 5) geometric significative subsystem; 6) astral­referent significative subsystem; 7) coloristic significative subsystem; 8) topos­instalative significative subsystem; 9) objective­instrumental significative subsystem; 10) architectural exterior­interior significative subsystem; 11) abstractive significative subsystem; 12) actional significative subsystem.Здійснено спробу експлікації вервиці як етнорелігійного маркера акціональної сигніфікативної підсистеми католицького сигніфікополя у контексті дослідження інтеракції та кореляції структурних елементів різних етнорелігійних просторів та систем в етносоціології релігії за допомогою різносоціоевалюційних інструментативних методотехнологій. Проаналізовано частину сучасних наукових та інформаційних ресурсів, пов’язаних із візуальною культурою, релігійними обрядами та догматикою католицизму, а також виявлено деякі подібності між певними сигніфікантами акціональної атрибутики католиків та деякими ідентифікаційними маркерами­паттернами різних етнорелігійних спільнот минулого та сучасного соціумопростору. Виявлено деякі етнорелігійні зв’язки та кросскореляції між певними структуроелементами католицького сигніфікативного поля і етнорелігійними маркерами індуїстських, буддійських, ісламських тощо етнічностей. Cоціоевалюаційно­ідентифікативні, аналітико­контентуальні, а також соціодіагностичні аутоінтенцієспроби експлікації етнорелігійних маркеро­сигніфікативних спільнозалежностей­кореляцій між різними сигніфікативними структурополями у соціопросторі здійснені на базі розробленої автором моделі структури сигніфікативного поля католицизму, яка складається із наступних базових сигніфікативних структурних підсистем: 1) антропоморфна сигніфікативна підсистема, до якої належать людиноподібні та персоніфіковані символоконструкції, пам’ятки культури та архітектурні ансамблі, а також познаки частин тіла людини, їх комбінації та сигнали; 2) зооморфна сигніфікативна підсистема, до якої входять твариноподібні познакоконструкції та знаки окремих їх оганів, а також символи продуктів їх життєдіяльності; 3) вегетоморфна сигніфікативна підсистема, до якої належать рослиноподібні сигніфікоелементи та продукти харчування; 4) геоморфна сигніфікативна підсистема; 5) геометрична сигніфікативна підсистема; 6) астральна сигніфікативна підсистема; 7) колористична сигніфікопідсистема; 8) топосоінсталяційна сигніфікопідсистема; 9) предметно­інструментативна сигніфікативна підсистема; 10) архітектурна екстер’єрно­інтер’єрна сигніфікативна підсистема; 11) абстрактна сигніфікативна підсистема; 12) акціональна сигніфікативна підсистема.Здійснено спробу експлікації вервиці як етнорелігійного маркера акціональної сигніфікативної підсистеми католицького сигніфікополя у контексті дослідження інтеракції та кореляції структурних елементів різних етнорелігійних просторів та систем в етносоціології релігії за допомогою різносоціоевалюційних інструментативних методотехнологій. Проаналізовано частину сучасних наукових та інформаційних ресурсів, пов’язаних із візуальною культурою, релігійними обрядами та догматикою католицизму, а також виявлено деякі подібності між певними сигніфікантами акціональної атрибутики католиків та деякими ідентифікаційними маркерами­паттернами різних етнорелігійних спільнот минулого та сучасного соціумопростору. Виявлено деякі етнорелігійні зв’язки та кросскореляції між певними структуроелементами католицького сигніфікативного поля і етнорелігійними маркерами індуїстських, буддійських, ісламських тощо етнічностей. Cоціоевалюаційно­ідентифікативні, аналітико­контентуальні, а також соціодіагностичні аутоінтенцієспроби експлікації етнорелігійних маркеро­сигніфікативних спільнозалежностей­кореляцій між різними сигніфікативними структурополями у соціопросторі здійснені на базі розробленої автором моделі структури сигніфікативного поля католицизму, яка складається із наступних базових сигніфікативних структурних підсистем: 1) антропоморфна сигніфікативна підсистема, до якої належать людиноподібні та персоніфіковані символоконструкції, пам’ятки культури та архітектурні ансамблі, а також познаки частин тіла людини, їх комбінації та сигнали; 2) зооморфна сигніфікативна підсистема, до якої входять твариноподібні познакоконструкції та знаки окремих їх оганів, а також символи продуктів їх життєдіяльності; 3) вегетоморфна сигніфікативна підсистема, до якої належать рослиноподібні сигніфікоелементи та продукти харчування; 4) геоморфна сигніфікативна підсистема; 5) геометрична сигніфікативна підсистема; 6) астральна сигніфікативна підсистема; 7) колористична сигніфікопідсистема; 8) топосоінсталяційна сигніфікопідсистема; 9) предметно­інструментативна сигніфікативна підсистема; 10) архітектурна екстер’єрно­інтер’єрна сигніфікативна підсистема; 11) абстрактна сигніфікативна підсистема; 12) акціональна сигніфікативна підсистема

Anthropomorphiс formidentinents-markers of significative field of catholic ethnoreligious space

У статті здійснюється спроба експлікації антропоморфних формоідентинентів­маркерів сигніфікативного поля католицького етнорелігійного простору на базі розробленої атором моделі структури сигніфікативного поля католицизму як експлікосистеми релігійних, культурних, етнічних, соціальних та інших маркерів, яка складається із наступних базових сигніфікативних структурних підсистем: 1) антропоморфна сигніфікативна підсистема, до якої належать людиноподібні та персоніфіковані символоконструкції, пам’ятки культури та архітектурні ансамблі, а також познаки частин тіла людини, їх комбінації та сигнали; 2) зооморфна сигніфікативна підсистема, до якої входять твариноподібні познакоконструкції та знаки окремих їх оганів, а також символи продуктів їх життєдіяльності; 3) вегетоморфна сигніфікативна підсистема, до якої належать рослиноподібні сигніфікоелементи та продукти харчування; 4) геоморфна сигніфікативна підсистема; 5) геометрична сигніфікативна підсистема; 6) астральна сигніфікативна підсистема; 7) колористична сигніфікопідсистема; 8) топосоінсталяційна сигніфікопідсистема; 9) предметно­інструментативна сигніфікативна підсистема; 10) архітектурна екстер’єрно­інтер’єрна сигніфікативна підсистема; 11) абстрактна сигніфікативна підсистема; 12) акціональна сигніфікативна підсистема. Антропоморфна сигніфікативна підсистема з її формоідентинентами­маркерами сигніфікативного поля католицького етнорелігійного простору включає в себе візуалізовані у просторі антропоморфні та персоніфіковані символоконструкції та формоелементи, які експлікуються через опредметнені екзіси: предмети живопису, архітектури тощо і часто пов’язані із різними релігійними та етнічними символосистемами.У статті здійснюється спроба експлікації антропоморфних формоідентинентів­маркерів сигніфікативного поля католицького етнорелігійного простору на базі розробленої атором моделі структури сигніфікативного поля католицизму як експлікосистеми релігійних, культурних, етнічних, соціальних та інших маркерів, яка складається із наступних базових сигніфікативних структурних підсистем: 1) антропоморфна сигніфікативна підсистема, до якої належать людиноподібні та персоніфіковані символоконструкції, пам’ятки культури та архітектурні ансамблі, а також познаки частин тіла людини, їх комбінації та сигнали; 2) зооморфна сигніфікативна підсистема, до якої входять твариноподібні познакоконструкції та знаки окремих їх оганів, а також символи продуктів їх життєдіяльності; 3) вегетоморфна сигніфікативна підсистема, до якої належать рослиноподібні сигніфікоелементи та продукти харчування; 4) геоморфна сигніфікативна підсистема; 5) геометрична сигніфікативна підсистема; 6) астральна сигніфікативна підсистема; 7) колористична сигніфікопідсистема; 8) топосоінсталяційна сигніфікопідсистема; 9) предметно­інструментативна сигніфікативна підсистема; 10) архітектурна екстер’єрно­інтер’єрна сигніфікативна підсистема; 11) абстрактна сигніфікативна підсистема; 12) акціональна сигніфікативна підсистема. Антропоморфна сигніфікативна підсистема з її формоідентинентами­маркерами сигніфікативного поля католицького етнорелігійного простору включає в себе візуалізовані у просторі антропоморфні та персоніфіковані символоконструкції та формоелементи, які експлікуються через опредметнені екзіси: предмети живопису, архітектури тощо і часто пов’язані із різними релігійними та етнічними символосистемами.The paper deals with an attempt to explicate the anthropomorphic formidentinents­markers of the significative field of Catholic ethnoreligious space on the basis of developed by the author model of the structure of significative field of Catholicism as the exposed system ща religious, cultural, ethnic, social and other markers, which is consisted of the following basic significative structural subsystems: 1) anthropomorphic significative subsystem, which includes human­similar (manlike) and personificated symbolic constructions, monuments and architectural ensembles, as well as symbols of human body parts, their combinations and signals; 2) zoomorphic significative subsystem, which includes animal­similar significative constructions and signs of their separate bodyparts, as well as symbols of their lifeproducts; 3) vegetomorphic significative subsystem, which includes plant­similar significative elements and food products; 4) geomorphic significative subsystem; 5) geometric significative subsystem; 6) astral significative subsystem; 7) coloristic significative subsystem; 8) topos­instalative significative subsystem; 9) objective­instrumental significative subsystem; 10) architectural exterior­interior significative subsystem; 11) abstractive significative subsystem; 12) actional significative subsystem. Anthropomorphic significative subsystem with its formidentinents­markers of the significative field of Catholic ethnoreligious space includes visualized in space anthropomorphic and personificated symbolic constructions and formelements, that are explicated via objective­material patterns: paintings, architecture, etc., and are often linked with various religious and ethnic symbolic systems. The urgency of the study of this problem is related to the increasing scientific interest of scientists in the study of the ethno-religious space of various parts of the world in the context of ecumenism and the growing intentions of various religious subjects (representatives of various religious systems) in relation to the design of models for the establishment of interreligious, interethnic, interconfessional, intercultural dialogues . The study of the subjects of the anthropomorphic (personified) forms of the syntivistic field of the Catholic ethno-religious space can promote, as we believe, the development of intercultural evolution technologies (in particular, based on the theory of evacuation by Polish professor Jagiellonian University Leshek Korporovich and its other researchers) in order to improve the quality of social and educational programs for various religious and ethnic subjects, communities and systems. Consequently, the relevance of the chosen theme of the article follows from the problem that has developed in this area of research, namely: the contradiction between the presence of a plurality of sources devoted to the theoretical foundations of Catholicism and the small representation of integral theoretical works on the ethnosociology of religion, devoted to the study of the anthropomorphic form-adjectives-markers of the syntactic field of the Catholic ethnoreligic space in the context of ecumenism

Optional research methods in ethnosociology of religion

У статті здійснюється спроба експлікації опціональних методів дослідження в етносоціології релігії. Етносоціологію релігії можна розглядати як інтегративний конструкт, який вибудовується на теоретико­методологічному базисі соціології, соціології релігії та етносоціології. Одним із основних завдань етносоціології релігії доцільно вважати вивчення взаємодії етнічного та релігійного через виявлення, вивчення та дослідження етнічного в релігійному та релігійного в етнічному за допомогою соціологічних методів, технологій та інструментів. Проаналізовано частину сучасних наукових джерел, пов’язаних із методологією дослідження в соціології, соціології релігії та етносоціології, а також подано опціональну систему методів етносоціології релігії у мультипарадигмальному контексті. Система методологічного профілю етносоціології релігії як опціональної галузі соціології може включати наступні структурні елементи: методи аналізу письмових джерел, історичних документів та даних статистики, метод контент­аналізу, метод інтерв’ю, метод експертних оцінок, метод анкетного опитування, метод спостереження, метод експерименту, метод порівняльного аналізу, метод «фільтра», метод снігового кому, метод відбору респондентів за непрямими ознаками, метод етнічної фракціоналізації, метод релігійної фракціоналізації, метод культурної фракціоналізації, метод етнорелігійної фракціоналізації, метод соціоевалюації, метод етнорелігійної соціоевалюації, технологію деконструкції.У статті здійснюється спроба експлікації опціональних методів дослідження в етносоціології релігії. Етносоціологію релігії можна розглядати як інтегративний конструкт, який вибудовується на теоретико­методологічному базисі соціології, соціології релігії та етносоціології. Одним із основних завдань етносоціології релігії доцільно вважати вивчення взаємодії етнічного та релігійного через виявлення, вивчення та дослідження етнічного в релігійному та релігійного в етнічному за допомогою соціологічних методів, технологій та інструментів. Проаналізовано частину сучасних наукових джерел, пов’язаних із методологією дослідження в соціології, соціології релігії та етносоціології, а також подано опціональну систему методів етносоціології релігії у мультипарадигмальному контексті. Система методологічного профілю етносоціології релігії як опціональної галузі соціології може включати наступні структурні елементи: методи аналізу письмових джерел, історичних документів та даних статистики, метод контент­аналізу, метод інтерв’ю, метод експертних оцінок, метод анкетного опитування, метод спостереження, метод експерименту, метод порівняльного аналізу, метод «фільтра», метод снігового кому, метод відбору респондентів за непрямими ознаками, метод етнічної фракціоналізації, метод релігійної фракціоналізації, метод культурної фракціоналізації, метод етнорелігійної фракціоналізації, метод соціоевалюації, метод етнорелігійної соціоевалюації, технологію деконструкції.The paper deals with an attempt to explicate the optional methods of research in the ethnosociology of religion. Ethnosociology of religion may be regarded as an integrative construct, which is builded on the theoretical and methodological basis of sociology, sociology of religion, and ethnosociology. One of the main aims of the ethnosociology of religion it is expedient to consider the investigation of the interaction of ethnic and religious through the identification, study and research of ethnic in religious and religious in ethnic using the sociological methods, technologies and tools. A part of the modern scientific resources linked with the research methodology in sociology, sociology of religion and ethnosociology is analyzed, as well as an optional system of methods of the ethnosociology of religion in the multiparadigmal context is proposed. The system of methodological profile of the ethnosociology of religion as an optional field of sociology may include the following structural elements: methods of analysis of written resources, historical documents and statistical data, the method of content­analysis, interview method, the method of expert estimates, the method of the questionnaire, the method of observation, the method of the experiment, the method of comparative analysis, the method of «filter», the snowball method, the method of selection of respondents by indirect signs, the method ethnic fractionalization, the method of religious fractionalization, the method of cultural fractionalization, the method of ethnoreligious fractionalization, the method of socioevaluation, the method of ethnoreligious socioevaluation, the technology of deconstruction

Ментальные детерминанты нормативных и дисфункциональных состояний социальной системы

Стаття присвячена дослідженню ментальних детермінант нормативних та дисфункціональних станів соціальної системи. Проаналізовано основні їх особливості та розглянуто проблему збереження самоідентичності соціуму в умовах сучасності.The article is devoted to the research of the normative and dysfunctional states’ mental determinants of the social system. Their main features are analyzed and the problem of the society’s self-identity maintaining is considered.Статья посвящена исследованию ментальных детерминант нормативных и дисфункциональных состояний социальной системы. Проанализировано основные их особенности и рассмотрена проблема сохранения самоидентичности нации в условиях современности

Academic Mobility Assessment: the Strengths and Limitations of Different Approaches

В статье рассматриваются методологические подходы к оценке академической мобильности исследователей как к смене ими работодателя в рамках академической среды. Академическая мобильность исследователей является фактором научной продуктивности, обеспечивает трансфер знаний, обновление научных идей, в целом способствует активному развитию высшего образования и науки. Однако в контексте России феномен академической мобильности исследователей изучен недостаточно и требует оценки как уровня мобильности в целом, так и ее факторов и последствий. Источников данных об академической мобильности исследователей не так много, а извлечение информации из них часто проблематично, и все это затрудняет эмпирическую оценку данного феномена. Настоящая обзорная статья является первым шагом по ликвидации пробела в эмпирических исследованиях академической мобильности в России: автором предлагается подробный анализ методологических подходов к ее оценке (опросы, резюме, библиометрический и комбинированный подходы). В статье обобщается опыт практического применения данных подходов, выявляются преимущества и недостатки каждого из них, а также проводится их сравнительный анализ. Согласно полученным результатам автором сделаны выводы о том, что универсальный подход к оценке академической мобильности исследователей отсутствует, а современным подходам в этой сфере, нацеленным на изучение причинно-следственных связей, в наибольшей степени удовлетворяет библиометрический подход, обеспечивающий большой объем и репрезентативность выборки, воспроизводимость результатов исследования и доступ к оценке факторов мобильности. Данная работа поможет исследователям науки и высшего образования выбрать наиболее подходящий для их целей подход к оценке академической мобильности и учесть множество нюансов практического применения каждого подхода в процессе планирования исследования.The article discusses methodological approaches to measuring academic mobility when a researcher changes his place of work within the academic environment. Researchers’ academic mobility is a factor of their productivity, it provides knowledge transfer, renews scientific ideas, and in general contributes to the active development of higher education and science. However, in Russia the phenomenon of academic mobility is not studied sufficiently and demands an estimation of both mobility as a whole, and its factors, and its consequences. There are not many data sources on mobility, and getting corresponding information is often problematic – these factors make it difficult to empirically measure researchers’ academic mobility. This review might be the first step towards filling the gap in empirical research on academic mobility in Russia. The author suggests a detailed analysis of academic mobility assessment methodologies, including surveys, CVs, bibliometric and combined approaches. The article summarizes the experience of practical approaches application, identifies advantages and disadvantages of each of them, and provides their comparative analysis. The author comes to the conclusion that in the absence of a unique approach to measuring the academic mobility, the bibliometric approach, which provides large representative samplings, research results reproducibility, and greater possibilities of mobility factors assessment, best meets the goals of modern research on causality of academic mobility. This paper should help those who study science and higher education in selecting the most suitable approach to academic mobility measurement and in considering a number of nuances of each approach as practically applied in the research planning process.The article was prepared within the framework of the Basic Research Program at HSE University

Problems of organization and holding of major events on the example of International Young Physicists' Tournament (IYPT) 2016

Ekaterinburg increasingly tends to stand out in the international arena. In this connection, it arranged more and more international events. However, the organization of such events is much more complicated than the events of lower value. The organizers must not only prepare the venue for the event, the necessary equipment, food and cultural program, but also take into account the features of guests from different countries and to anticipate the possibility of different problems and the possible ways of their solution. It is often necessary to solve the problems on the spot, and in this case only the rapid response of the organizers can help. This article describes some problems and emergency situations of the International Young Physicistsc Tournament (2016) in opinion of volunteers of this event.Екатеринбург все больше стремится выделиться на международной арене. В связи с этим в городе устраивается все больше мероприятий международного масштаба. Однако организация таких мероприятий на порядок сложнее, чем события меньшего значения. Организаторы должны не только подготовить место проведения события, необходимое оснащение, питание и культурную программу, но также учесть особенности гостей из разных стран и предвидеть возможность возникновения различных внештатных ситуаций и потенциальные пути их решения. При этом зачастую возникшие проблемы приходится решать на месте, и в данном случаем может помочь только оперативное реагирование организаторов. В данной статье описаны проблемные ситуации Международного турнира юных физиков (2016) с точки зрения волонтеров данного мероприятия