Reasons of the pain in the back part of a foot

Представлены результаты исследования 76 пациентов с болевым синдромом в заднем отделе стопы. Все пациенты в прошлом имели мали внутрисуставные переломы пяточной кости, лечение которых проводилось консервативными (42) и оперативными (34) методами. Среди основных причин болевого синдрома называли деформирующий артроз подтаранного и кубовидно-пяточного суставов, пяточно-малоберцовый импиджмент, рефлекторную симпатическую дистрофию, контрактуры суставов и пальцев стопы. Лечебная тактика зависела от причин болевого синдрома, что позволило в результате проведенного комплексного консервативного лечения снять показания к оперативному лечению.Представлені результати дослідження 76 пацієнтів з больовим синдромом у задньому відділі стопи. Всі пацієнти у минулому мали внутрішньосуглобові переломи п'яткової кістки, лікування яких здійснювалося консервативними (42) та оперативними (34) методами. Серед основних чинників больового синдрому розрізняли деформуючий артроз підтаранного та кубовидно-п'яткового суглобів, п'ятково-малогомілковий імпіджмент, рефлекторна симпатична дистрофія, контрактури суглобів і пальців стопи. Лікувальна тактика залежала від причин больового синдрому і дозволила в результаті проведеного комплексного консервативного лікування зняти показання до оперативного втручання.In the article are presented research results of 76 patients with a pain syndrome in the back part of foot. All patients in the past had intraarticular fractures of calcaneus. 42 persons had undergone conservative treatment, the rest (34) – operative. Among basis reasons of pain syndrome there were deformative аrthrosis of subtalus and talo-cuboides joints, talo-fibular impygment, reflex sympathetic dystrophya, contraction of joints and foot fingers. Medical tactic depended upon the reason of pain syndrome. The results of the conducted conservative treatment allowed to reject the necessity of surgical

European experts consensus: BRCA/homologous recombination deficiency testing in first-line ovarian cancer

Background: Homologous recombination repair (HRR) enables fault-free repair of double-stranded DNA breaks. HRR deficiency is predicted to occur in around half of high-grade serous ovarian carcinomas. Ovarian cancers harbouring HRR deficiency typically exhibit sensitivity to poly-ADP ribose polymerase inhibitors (PARPi). Current guidelines recommend a range of approaches for genetic testing to identify predictors of sensitivity to PARPi in ovarian cancer and to identify genetic predisposition. Design: To establish a European-wide consensus for genetic testing (including the genetic care pathway), decision making and clinical management of patients with recently diagnosed advanced ovarian cancer, and the validity of biomarkers to predict the effectiveness of PARPi in the first-line setting. The collaborative European experts’ consensus group consisted of a steering committee (n = 14) and contributors (n = 84). A (modified) Delphi process was used to establish consensus statements based on a systematic literature search, conducted according to the Preferred Reporting Items for Systematic Reviews and Meta-analyses guidelines. Results: A consensus was reached on 34 statements amongst 98 caregivers (including oncologists, pathologists, clinical geneticists, genetic researchers, and patient advocates). The statements concentrated on (i) the value of testing for BRCA1/2 mutations and HRR deficiency testing, including when and whom to test; (ii) the importance of developing new and better HRR deficiency tests; (iii) the importance of germline non-BRCA HRR and mismatch repair gene mutations for predicting familial risk, but not for predicting sensitivity to PARPi, in the first-line setting; (iv) who should be able to inform patients about genetic testing, and what training and education should these caregivers receive. Conclusion: These consensus recommendations, from a multidisciplinary panel of experts from across Europe, provide clear guidance on the use of BRCA and HRR deficiency testing for recently diagnosed patients with advanced ovarian cancer

The investigation of PD-L1 expression as a prognostic marker for uterine sarcoma

Background: The uterine sarcoma is a rare tumor with the unpredictable, aggressive clinical behavior. Medical science relies on the development of reliable tumor markers, on the basis of which the optimal treatment program can be chosen, and will be also possible to make a prognosis. The hyperexpression of PD-L1 in many cases correlates with unfavorable prognosis of the disease and is an important prognostic biomarker for some types of tumors: melanoma, kidney cancer, non-small cell lung cancer. The role of PD-L1 expression, as a tumor marker in sarcoma, remains unclear. Objective. The investigation of PD-L1 expression as a prognostic tumor marker for uterine sarcoma. Methods: There have been selected 30 uterine sarcoma patients stage I-II (T1-2NxM0), for immunohistochemistry analyze of PD-L1 expression. Depending on the morphological tumor types all the patients were distributed: leiomyosarcoma (LMS) - 20.0%, endometrial stromal sarcoma (ESS) - 46.7%, undifferentiated sarcoma (HC) - 33.3%. Results: Our results showed that 73.3 % of patients with uterine sarcoma exhibited low expression level of PD-L1. The moderate level and overexpression of PD-L1 were observed in undifferentiated and endometrial stromal sarcoma - 13.3 and 6.7 %, respectively. At further follow-up of patients with PD-L1 expression, the relapse of the disease was detected in 50.0 % of cases. Conclusion: The PD-L1 expression in tumor tissue, regardless of its level, is considered to be an unfavorable prognostic factor for uterine sarcoma patients. In case of moderate expression level of PD-L1, so as at its overexpression, the tumor progression was detected in 83.3% of uterine sarcoma patients

Expression of mmp-9 as a prognostic factor of uterine sarcoma

Uterine sarcoma is a highly aggressive mesenchymal neoplasm with an extremely unfavorable prognosis. Up today there are still relevant issues concerning search for clinical-morphological and biomolecular criteria for prognosis relapse-free survival of uterine sarcoma patients. It is well-known, the increase of the expression level of MMP-9 in primary tumor or metastatic foci correlates with a low differentiation of tumor cells, high ability for invasiveness, high metastatic activity, and shortened life expectancy. It’s still unknown, whether it is possible to consider the expression of MMP-9 in uterine sarcoma cells as a convincing prognostic factor. For many types of epithelial malignant neoplasms, high metastatic rate is associated with an increase level of MMP-9 both in plasma and in tumor tissue. The purpose of this study is to investigate the features of MMP-9 expression in uterine sarcoma cells for development of the model for individual prediction of the disease course. The study of the surgical material of selected 54 cases of uterine sarcoma of stage I-II (according to FIGO criteria) with a known prognosis of the disease, which were distributed depending on the morphological type done: leiomyosarcoma (LMS) – 18 cases, endometrial stromal sarcoma (ESS) - 22 cases, undifferentiated sarcoma (US) – 14 (according to the classification of tumors of the uterus of the WHO). For histological examination, pieces of tissue were cut from different parts of the tumor nodes – central, peripheral, parts of the adjacent intact tissue of myometrium (total of 6-8 bits). The tumor cell phenotype was determined using low molecular weight cytokeratins (Cytokeratin PAN, AE1 / AE3), smooth muscle actin (Smooth Muscle Actin, 1A4), myogenin (Myogenin (F5D)), CD 10 and vimentin (Vimentin, V9). The histochemical label was evaluated in two parameters: the degree of prevalence and intensity of coloration. To assess the color intensity, a qualitative scale was used: 0 – no reaction, 1+ – weak cytoplasmic coloration to 30.0% of tumor cells, 2+ – moderate reaction, 30.0 to 60.0% of stained cells, 3+ – pronounced cytoplasmic reaction in 60,0-100,0% of tumor cells. Statistical processing of the data was performed using the “STATISTICA 10.0” program package. The conducted study has showed, the negative (0) and weak (1+) expression of matrix metalloproteinase-9 were observed in the most part of ESS and only partially in US. Despite the stage of the disease, with such a status of MMP-9, there was observed no signs of relapsed disease. The moderate (2+) and high (3+) expression of MMP-9 was detected in 44.5 % of uterine sarcoma, in the most part in LMS patients. However, if in LMS cases the progressive disease was observed only in one third of them (4 of 12 cases), in case of ESS and US, in all the patients with such tumors status there was observed relapsed disease. Such a reaction may be indicative for invasive and metastatic potential of ESS and US and cause of the hematogenous metastases

Treatment of Chronic and Complicated Ruptures of the Rotator Cuff of the Shoulder

Етіологія розривів ротаторної манжети плеча (РМП) представлена різноманітними захворюваннями, включно з віковою дегенерацією, низько- та високоенергетичною травмою. Найчастіше розрив РМП, що поєднується з травмою, зустрічається при передньому вивиху плеча (56% хворих). “Нещаслива тріада” плечового суглоба, яка призводить до втрати функції та інвалідизації хворих, діагностується у 9–18% пацієнтів. Розриви ротаторної манжети <1–1,5 см на всю товщу сухожилка мають високий ризик прогресування та формування масивного розриву РМП. За даними різних авторів, масивні розриви становлять до 40% від усіх розривів РМП. Мета. Провести оцінку результатів оперативного лікування хворих із застарілими та ускладненими розривами РМП. Матеріали і методи. В ДУ “ІТО НАМН України” в період із 2016 по 2021 рік у відділенні мікрохірургії і реконструктивної хірургії верхньої кінцівки було проведене лікування 140 хворих із розривом РМП. Хворим виконували: шов РМП під артроскопічним контролем, відкритий шов РМП, транспозицію сухожилка найширшого м’яза спини у дефект РМП, імплантацію біорозкладного балона In Space або встановлення армованого біоматриксу та реверсивне ендопротезування. Результати. Оцінку функції до оперативного втручання та у віддаленому післяоперативному періоді було проведено за шкалою Constant-Murley Score. У 5 хворих з імплантованим балоном показник виріс із 34–38 до 56–61 ба лів за 8–12 місяців. У 7 хворих з імплантацією армованого біоматриксу показник виріс із 34–38 до 65–69 балів за 9-12 місяців. У 7 хворих із транспозицією сухожилка найширшого м’яза спини показник виріс із 35–37 до 68–75 балів за 9-12 місяців. У 10 хворих із реверсивним ендопротезуванням показник виріс із 30–34 до 58–65 балів за 12–18 місяців. У 82 хворих після шва ротаторної манжети під артроскопічним контролем плеча показник виріс із 36–40 до 78–82 балів за 12–18 місяців. У 29 хворих із відкритим швом РМП показник виріс із 34–38 до 68–75 балів за 12–18 місяців. Висновки. Рання діагностика та своєчасне оперативне лікування при патології РМП дозволяють отримати кращі результати у віддаленому післяопераційному періоді. Масивні та застарілі розриви РМП потребують повного інструментального обстеження у передопераційний період. Ступінь жирової дистрофії та ротаторної артропатії має ключове значення для визначення оперативної тактики хірургічного лікування.The etiology of ruptures of the rotator cuff of the shoulder (RC) is represented by a variety of diseases, including age-related degeneration, low- and highenergy trauma. Most often, a rupture of the RC, combined with trauma, occurs with anterior dislocation of the shoulder – in 56% of patients. The “terrible triad” of the shoulder, which leads to a loss of function and disability in patients, is diagnosed in 9-18% of patients. RC ruptures of <1–1.5 cm throughout the entire thickness of the tendon have a high risk of progression and formation of a massive rupture of the RC. According to various authors, massive ruptures occur in 40% of all RC ruptures. Objective: to evaluate the results of surgical treatment of patients with old and complicated ruptures of the RC. Materials and Methods. From 2016 to 2021, in the SI “Institute of Traumatology and Orthopedics of NAMS of Ukraine”, Department of Microsurgery and Surgery of the Upper Limb, 140 patients with a ruptured RC were treated. The patients underwent: suture of the RC under arthroscopic control, open RC suture, transposition of the latissimus dorsi tendon into the RC defect, implantation of biodegradable InSpace balloon, or implantation of a biomatrix into the RC defect and reverse shoulder arthroplasty. Results. The function was assessed before surgery and in the long-term postoperative period using the Constant-Murley Score. In 5 patients with an implanted balloon, the score increased from 34–38 to 56–61 in 8–12 months. In 7 patients with reinforced biomatrix implantation, the score increased from 34–38 to 65–69 in 9–12 months. In 7 patients with transposition of the latissimus dorsi tendon, the score increased from 35–37 to 68–75 in 9–12 months. In 10 patients with reverse arthroplasty, the score increased from 30-34 to 58–65 in 12–18 months. In 82 patients, after the suture of the RC under arthroscopic control of the shoulder, the score increased from 36–40 to 78–82 in 12–18 months. In 29 patients with an open suture of the RC, the score increased from 34–38 to 68–75 in 12–18 months. Conclusions. Early diagnosis and timely surgical treatment for the pathology of the RC make it possible to obtain the best results in the long-term postoperative period. Massive and old ruptures of the RC require a complete instrumental examination in the preoperative period. The degree of adipose degeneration and rotator arthropathy is of key importance for determining the operative tactics of surgical treatment.Этиология разрывов ротаторной манжеты плеча (РМП) представлена разнообразными заболеваниями, включая возрастную дегенерацию, низко- и высокоэнергетическую травму. Чаще всего разрыв РМП, сочетающийся с травмой, встречается при переднем вывихе плеча (56% больных). “ Несчастная триада” плечевого сустава, которая приводит к потере функции и инвалидизации больных, диагностируется у 9–18% пациентов. Разрывы ротаторной манжеты <1–1,5 см на всю толщину сухожилия имеют высокий риск прогрессирования и формирования массивного разрыва РМП. По данным различных авторов, массивные разрывы составляют 40% от всех разрывов РМП. Цель. Провести оценку результатов оперативного лечения больных с застарелыми и осложненными разрывами РМП. Материалы и методы. В ГУ “ИТО НАМН Украины” в период с 2016 по 2021 год в отделении микрохирургии и реконструктивной хирургии верхней конечности было проведено лечение 140 больных с разрывом РМП. Больным выполняли: шов РМП под артроскопическим контролем, открытый шов РМП, транспозицию сухожилия широчайшей мышцы спины в дефект РМП, имплантацию биодеградирующего баллона InSpace или установку армированного биоматрикса и реверсивное эндопротезирование. Результаты. Оценку функции до оперативного вмешательства и в отдаленном п ослеоперационном периоде было проведено по шкале Constant-Murley Score. У 5 больных с имплантированным баллоном показатель вырос с 34–38 до 56–61 б аллов за 8–12 месяцев. У 7 больных с имплантацией армированного биоматрикса показатель вырос с 34-38 баллов до 65–69 за 9–12 месяцев. У 7 больных с транспозицией сухожилия широчайшей мышцы спины показатель вырос с 35–37 до 68–75 баллов за 9–12 месяцев. У 10 больных с реверсивным эндопротезированием показатель вырос с 30–34 до 58–65 баллов за 12–18 месяцев. У 82 больных после шва ротаторной манжеты под артроскопическим контролем плеча показатель вырос с 36–40 до 78–82 баллов за 12–18 месяцев. У 29 больных с открытым швом РМП показатель вырос с 34–38 до 68–75 баллов за 12–18 месяцев. Выводы. Ранняя диагностика и своевременное оперативное лечение при патологии РМП позволяют получить лучшие результаты в отдаленном послеоперационном периоде. Массивные и застарелые разрывы РМП требуют полного инструментального обследования в предоперационный период. Степень жировой дистрофии и ротаторной артропатии имеет ключевое значение для определения оперативной тактики хирургического лечения

Electromyographic assessment of results of surgical treatment of tibiofibular syndesmosis injuries using dynamic fixation device

В статье представлены сравнительные результаты лечения и обследования 20 пациентов с переломами лодыжек и повреждениями межберцового синдесмоза с помощью электромиографического метода и по классической методике АО. Анализ показал значительное улучшение функциональных результатов лечения у больных, прооперированных по предложенной методике.У статті наведені порівняльні результати лікування та обстеження 20 пацієнтів із переломами кісточок гомілки та пошкодженням міжгомілкового синдесмозу за допомогою электроміографічного методу і за класичною методикою АО в динаміці. Аналіз показав значне покращення функціональних результатів лікування у хворих, прооперованих за запропонованою методикою.The article presents comparative results of treatment and examination of 20 patients with ankle fractures and tibiofibular syndesmosis injuries using electromyography and classic AO technique. An analysis had shown considerable improvement of functional outcomes in patients operated according to this method

Applying matrix metalloproteinase in diagnosis and prognosis in oncogynecology

Представлені результати власних досліджень і огляд даних літератури про роль матриксних металопротеїназ (ММП) та їх тканинних інгібіторів (ТІМП) в процесах канцерогенезу. Основну увагу приділено змінам експресії ММП та ТІМП у хворих із злоякісними захворюваннями жіночої статевої сфери – на рак яєчників, шийки та тіла матки. Розглядаються можливості їх використання в онкогінекології як біомаркерів для діагностики та прогнозування перебігу злоякісних захворювань. У власних дослідженнях показані зміни експресії ключових показників ММП-2, ММП-7 і ТІМП-1 в сироватці крові, а ММП-9 в пухлині, у хворих з рецидивом саркоми матки в порівнянні із хворими в стадії ремісії. Зроблено висновок про перспективність подальшого дослідження матриксних металопротеїназ та їх інгібіторів при злоякісних пухлинах матки для моніторингу, оцінки ефективності протипухлинної терапії та прогнозу перебігу захворювання. Представлены результаты собственных исследований и обзор данных литературы о роли матриксных металлопротеиназ (ММП) и их тканевых ингибиторов (ТИМП) в процессах канцерогенеза. Основное внимание уделено изменениям экспрессии ММП и ТИМП у больных со злокачественными заболеваниями женской половой сферы – раком яичников, шейки и тела матки. Рассматриваются возможности их использования в онкогинекологии как биомаркеров для диагностики и прогнозирования течения злокачественных заболеваний. В собственных исследованиях показаны изменения экспрессии ключевых показателей ММП-2, ММП-7 и ТИМП-1 в сыворотке крови, а ММП-9 в опухоли, у больных с рецидивом саркомы матки по сравнению с больными в стадии ремиссии. Сделан вывод о перспективности дальнейшего исследования матриксных металлопротеиназ и их ингибиторов при злокачественных опухолях матки для мониторинга, оценки эффективности противоопухолевой терапии и прогноза течения заболевания. The results of our own research and the review of literature data on the role of matrix metalloproteinases (MMPs) and their tissue inhibitors (TIMPs) in the processes of carcinogenesis are presented. The main focus is on changes in the expression of MMP and TIMP in patients with malignant diseases of the female genital area – ovarian, cervical and uterine cancer. Possibilities of their use in oncogynecology as biomarkers for diagnostics and prognosis of the course of malignant diseases are considered. In our own studies, changes are shown in the expression of the MMP-2, MMP-7 and TIMP-1 key indices in the blood serum, and MMP-9 in the tumor in patients with recurrence of uterine sarcoma, as compared with the patients in remission. We can conclude the further research of matrix metalloproteinases and their inhibitors in uterine malignant tumours for monitoring and evaluating the effectiveness of antitumor therapy and the prognosis of the course of the disease seems to be very promising