Добір запилювачів для перспективних великоплідних сортів черешні Сerasus avium (L.) Moenh в умовах Лісостепу

Добір ефективних запилювачів для перспективних великоплідних сортів черешні в Лісостепу України. Методи. У процесі досліджень використовували польовий, лабораторний та аналітичний методи. Життєздатність пилку та самоплідність визначали у 29 сортів різних строків достигання. Для групи середньопізніх і пізніх (‘Крупноплідна’, ‘Талісман’, ‘Stark Hardy Giant’, ‘Анонс’, ‘Темпоріон’, ‘Зодіак’, ‘Аннушка’, ‘Аншлаг’ та ‘Regina’) добирали запилювачі. Обліки виконували відповідно до затверджених науково­методичних рекомендацій. Результати. У групі ранніх найвищу якість пилку (77,9%) формував сорт ‘Валерій Чкалов’; серед сортів середнього строку достигання – ‘Талісман’ (контроль) (87,3%), ‘Ярославна’ (78,8%) та ‘Мелітопольська мирна’ (86,7%); середньопізніх і пізніх – ‘Drogan’s grosse gelbe’, ‘Коrdia’, ‘Regina’, ‘Зодіак’ та ‘Аннушка’ (80,9–88,0%). Одержання повноцінного врожаю в усіх досліджуваних сортів гарантовано лише за умови перехресного запилення. Найвищий рівень зав’язування плодів (47,9–56,1%) у ‘Талісмана’, ‘Темпоріона’, ‘Stark Hardy Giant’ та ‘Аншлагу’ був завдяки пилку сорту ‘Крупноплідна’. Висновки. Встановлено універсальність сорту ‘Дончанка’ як запилювача. За його використання зав’язування плодів стосовно вільного запилення становило 111,2–148,8%. ‘Крупноплідна’ та ‘Stark Hardy Giant’ виявилися взаємозапилювальними та ефективними запилювачами для переважної більшості сортів. Сорт ‘Regina’ найліпше запилювали ‘Дончанка’ та ‘Drogan’s grosse gelbe’ із зав’язуванням плодів 24–26,6%, або 134,8–149,4% проти контролю

ДОСЛІДЖЕННЯ ЛЕТКИХ КОМПОНЕНТІВ БЕДРИНЦЮ ЛОМИКАМЕНЕВОГО (PIMPINELLA SAXIFRAGA L.)

Introduction. There are 5 species of plants of the pimpinella species celery family (apiaceae) in ukraine. The most common is burnet saxifrage (pimpinella saxifraga l.), a perennial herb, a typical representative of the pimpinella species. To date, there is ample information about the use of burnet saxifrage in the folk medicine – decoctions of subterranean organs of a plant are used as an expectorant for prolonged cough, pharyngitis, laryngitis, tracheitis and chronic bronchitis; in the treatment of gastric diseases (flatulence, disorders of digestion, chronic gastritis, enterocolitis). It is also used as an anti-inflammatory and anti-hypertensive agent. In accessible sources of scientific literature there is not enough information on the chemical composition of the burnet saxifrage. There is no information about the study of its volatile compounds. Taking into account that the essential oils of the apiaceae family are widely used in folk and scientific medicine as antibacterial, antifungal, antiviral, antiparasitic, insecticidal, antispasmodic, expectorant, anti-inflammatory drugs, as well as the fact that in accessible sources of scientific literature there is not enough information on the chemical composition of the burnet saxifrage , there is no information about the study of its volatile compounds the aim of our study was to study the volatile compounds of the burnet saxifrage of rhizomes and roots, and to establish their component composition. Research methods. Component composition of volatile compounds was investigated by chromatographic method on the agilent 6890n/5973 inert chromatographic mass spectrometric system (agilent technologies, usa). Identification of sample components was carried out using the nist 02 mass spectrometry library. Results and discussion. As a result of studies in the grass of burnet saxifrage, the 59 components of volatile compounds were revealed, of which 26 were identified, the main were germacrene-d, β-bisabolin, heptacosan and nonacosan. In the grass of the investigated object, sesquiterpene alcohol - α-bergamotol, which may be a marker compound of the volatile fraction of the grass of the burnet saxifrage, was detected. 65 components of volatile compounds were revealed in the roots of pimpinella saxifraga l., 27 among them were identified. The main compounds are cariofilin, n-hexadecanoic acid and 9,12-octadecacic acid, hermakren-d and β-guryunene. Common components are herbs and subterranean organs of the burnet saxifrage: β-farnesene, germacrene-d, β-bisabolene, 1,3-dimethylnaphthalene and p-hexadecanoic acid. Conclusions. The method of gas chromatographic mass spectrometry was used to investigate the qualitative composition of volatile compounds of the the burnet saxifrage grass, and roots and rhizomes. In the grass, 59 components were revealed, 26 – identified. In rhizomes and roots, 27 components were identified from 65 revealed. The main components of the burnet saxifrage grass thigh are germakren-d, β-bisabolin, heptacosan, nonacosan; rhizomes and roots – kariofilen, germakren-d and β- guryunene. The common components of the subterranean and aboveground organs of the plant are β-farnesene, germacrene-d, β-bisabolene, 1,3-dimethylnaphthalene and p-hexadecanoic acid. The marker compound of the volatile fraction from the grass of the burnet saxifrage - α-bergamotol was established.Вступление. В украине произрастает 5 видов растений рода бедринец семейства сельдерейные (apiaceae). Наиболее распространенным является бедринец камнеломковый (pimpinella saxifraga l.) – многолетнее травянистое растение, типичный представитель рода pimpinella. На сегодняшний день достаточно информации относительно его применения в народной медицине: отвары подземных органов растения употребляют как отхаркивающее средство при длительном кашле, фарингите, ларингите, трахеите и хроническом бронхите; при лечении заболеваний желудочно-кишечного тракта (метеоризм, нарушение пищеварения, хронический гастрит, энтероколит). Используют растение также как противовоспалительное и гипотензивное средство. В доступных источниках научной литературы недостаточно информации о химическом составе бедринца камнеломкового. Отсутствуют сведения об исследовании его летучих соединений. В связи с э и тем что эфирные масла представителей семейства apiaceae широко применяют в народной и научной медицине как антибактериальные, противогрибковые, противовирусные, противопаразитарные, инсектицидные, спазмолитические, отхаркивающие, противовоспалительные средства, целью исследования было изучить летучие соединения бедринца камнеломкового травы и корневищ и корней, установить их компонентный состав. Методы исследования. Компонентный состав летучих соединений исследовали хроматографическим методом на хромато-масс-спектрометрической системе agilent 6890n/5973 inert (agilent technologies, сша). Идентификацию компонентов пробы осуществляли с использованием библиотеки масс-спектров nist 02. Результаты и обсуждение. В результате проведенных исследований в бедринца камнеломкового траве обнаружено 59 компонентов летучих соединений, из них 26 идентифицировано, основными из которых являются гермакрен-d, β-бисаболен, гептакозан и нонакозан. В траве исследуемого объекта выявлено сесквитерпеновый спирт – α-бергамотол, который может быть маркерным соединением летучей фракции травы растения. В pimpinella saxifraga l. Корнях обнаружено 65 компонентов летучих соединений, из них идентифицировано 27, основными из которых являются кариофилен, п-гексадекановая и 9,12-октадекадиеновая кислоты, гермакрен-d и β-гурьюнен. Общими компонентами бедринца камнеломкового травы и подземных органов являются β-фарнезен, гермакрен-d, β-бисаболен, 1,3-диметилнафтален и n-гексадеканова кислота. Выводы. Методом газовой хромато-масс-спектрометрии исследован качественный состав летучих соединений бедринца камнеломкового травы и корневищ и корней. В траве выявлено 59 компонентов, идентифицировано 26. В корневищах и корнях идентифицировано 27 компонентов из 65 обнаруженных. Основными компонентами бедринца камнеломкового травы являются гермакрен-d, β-бисаболен, гептакозан, нонакозан; корневищ и корней – кариофилен, гермакрен-d и β-гурьюнен. Общими компонентами подземных и надземных органов растения являются β-фарнезен, гермакрен-d, β-бисаболен, 1,3-диметилнафтален и п-гексадекановая кислота. Установлено маркерное соединение летучей фракции бедринца камнеломкового травы – α-бергамотол.Вступ. В Україні зростає 5 видів рослин роду Бедринець родини селерові (Apiaceae). Найпоширенішим є бедринець ломикаменевий (Pimpinella saxifraga L.) – багаторічна трав’яниста рослина, типовий представник роду Pimpinella. На сьогодні достатньо інформації щодо його застосування в народній медицині: відвари підземних органів рослини як відхаркувальний засіб при тривалому кашлі, фарингіті, ларингіті, трахеїті та хронічному бронхіті; при лікуванні захворювань шлунково-кишкового тракту (метеоризм, порушення травлення, хронічний гастрит, ентероколіт). Використовують рослину також як протизапальний та гіпотензивний засіб. У доступних джерелах наукової літератури недостатньо інформації про хімічний склад бедринцю ломикаменевого. Відсутні відомості про дослідження його летких сполук. З огляду на це і те, що ефірні олії представників родини Apiaceae широко застосовують у народній та науковій медицині як антибактеріальні, протигрибкові, противірусні, протипаразитарні, інсектицидні, спазмолітичні, відхаркувальні, протизапальні засоби, метою дослідження було вивчити леткі сполуки бедринцю ломикаменевого трави та кореневищ і коренів, встановити їх компонентний склад. Методи дослідження. Компонентний склад летких сполук досліджували хроматографічним методом на хромато-мас-спектрометричній системі Agilent 6890N/5973 inert (Agilent Technologies, США). Ідентифікацію компонентів проби здійснювали з використанням бібліотеки мас-спектрів NIST 02. Результати й обговорення. У результаті проведених досліджень у бедринцю ломикаменевого траві виявлено 59 компонентів летких сполук, з них ідентифіковано 26, основними з яких є гермакрен-D, β-бісаболен, гептакозан та нонакозан. У траві досліджуваного об’єкта виявлено сесквітерпеновий спирт – α-бергамотол, який може бути маркерною сполукою леткої фракції трави рослини. У Pimpinella saxifraga L. коренях виявлено 65 компонентів летких сполук, з них ідентифіковано 27, основними з яких є каріофілен, п-гексадеканова і 9,12-октадекадієнова кислоти, гермакрен-D та β-гур’юнен. Спільними компонентами бедринцю ломикаменевого трави і підземних органів є β-фарнезен, гермакрен-D, β-бісаболен, 1,3-диметилнафтален та п-гексадеканова кислота. Висновки. Методом газової хромато-мас-спектрометрії досліджено якісний склад летких сполук бедринцю ломикаменевого трави та корененевищ і коренів. У траві виявлено 59 компонентів, ідентифіковано 26. У кореневищах і коренях ідентифіковано 27 компонентів із 65 виявлених. Основними компонентами бедринцю ломикаменевого трави є гермакрен-D, β-бісаболен, гептакозан, нонакозан; кореневищ і коренів – каріофілен, гермакрен-D та β-гур’юнен. Спільними компонентами підземних і надземних органів рослини є β-фарнезен, гермакрен-D, β-бісаболен, 1,3-диметилнафтален та п-гексадеканова кислота. Встановлено маркерну сполуку леткої фракції бедринцю ломикаменевого трави – α-бергамотол

ВМІСТ САПОНІНІВ У ЛИСТКАХ І КОРЕНЕВИЩАХ З КОРЕНЯМИ КУЛЬТИВОВАНИХ ВИДІВ РОДУ PRIMULA L.

Introduction. In the world flora the genus Primula L., of the family Primulaceae is one of the most numerous and binds over 600 species of yearlings and perennials. 9 species of the genus Primula grow on the territory of Ukraine. In the sources of literature, there is information on the healing properties of primrose rock (Primula saxatilis Kom.) and primrose denticulated (Primula denticulata Smith.), which are used only in folk medicine. At the same time in the scientific literature sources there is not enough information on their chemical composition. The aim of the study – to determine the content of saponins in leaves and rhizomes with the roots of the decorative species of the genus Primula – primrose rock and primrose denticulated. Research Methods. With the purpose of detecting saponins in the investigated raw material, the generally accepted qualitative reactions were made, for which the extras were prepred. Water extracts were used for the foam formation and sedimentation tests. The chemical nature of saponins in the studied objects was also determined. Quantitative content of saponins, in terms of escin, was determined by spectrophotometric method at the spectrometer of Lambda 25 Perkin Elmer (USA) at a wavelength of 381 nm. Results and Discussion. As a result of the preliminary study, it was found that the content of saponins in the primrose denticulated was 1.4 times greater than that of the primrose rock and was (0.61±0.03) %. The content of saponins in the primrose denticulated in rhizomes with roots is 1.2 times larger than that of primrose rock rhizomes with roots and was (1.79 ± 0.06) %. Conclusions. 1. Phytochemical analysis of leaves and rhizomes with roots of primrose rock and primrose denticulated was conducted, the presence of saponins of the triterpene series was experimentally proved. 2. The content of saponins in primrose rock leaves and rhizomes with roots was (0.45±0.02) % and (1.54±0.07) %, in the primrose denticulated (0.61±0.03) % and (1.79±0.06) %, respectively.Вступление. В мировой флoре род Primula L. семейства Primulaceae является одним из многочисленных и oбъединяет более 600 видов одно- и многолетних растений. На территории Украины произрастает 9 видов рода Примула. В источниках литературы есть информация о целебных свойствах примулы скельной (Primula saxatilis Коm.) и примулы мелкозубчатой ​​(Primula denticulatа Smith.), которые используют только в народной медицине. В то же время в научных источниках литературы недостаточно сведений об их химическом составе. Цель исследований – определить содержание сапонинов в листьях и корневищах с корнями декоративных видов рода Примула – примулы скельной и примулы мелкозубчатой. Метoды исследования. С целью выявления сапонинов в исследуемом сырье прoвoдили общепринятые качественные реакции, для чего предварительно готовили вытяжки. Водные вытяжки использовали для проведения пробы на пенообразование и осадочных реакций. Определяли также химическую природу сапонинов в исследуемых объектах. Количественное содержание сапонинов в пересчете на эсцин определяли спектрофотометрическим методом на спектрoфoтoметре Lambda 25 Perkin Elmer (США) при длине волны 381 нм. Результаты и обсуждения. В результате прoведенных исследований установлено, что содержание сапонинов в примулы мелкозубчатой ​​листьях в 1,4 раза больше, чем в примулы скельной листьях, и составило (0,61±0,03) %, содержание сапонинов в примулы мелкозубчатой ​​корневищах с корнями в 1,2 раза выше, чем в примулы скельной корневищах с корнями, и составило (1,79±0,06) %. Выводы. Проведен фитохимический анализ листьев и корневищ с корнями примулы скельной и примулы мелкозубчатой, экспериментально доказано наличие сапонинов тритерпенового ряда. Содержание сапонинов в примулы скельной листьях и корневищах с корнями составило (0,45±0,02) и (1,54±0,07) %, в примулы мелкозубчатой – (0,61±0,03) и (1,79±0,06) % соответственно.Вступ. У світoвій флoрі рід Primula L. родини Primulaceae є одним із найчисленіших та oб’єднує понад 600 видів одно- і багаторічних рослин. На території України зростає 9 видів роду Примула. У джерелах літератури є інформація про цілющі властивості примули скельної (Primula saxatilis Коm.) та примули дрібнозубчастої (Primula denticulatа Smith.), які використовують тільки в народній медицині. Водночас у наукових джерелах літератури недостатньо відомостей про їх хімічний склад. Мета дослідження – визначити вміст сапонінів у листках і кореневищах з коренями декоративних видів роду Примула – примули скельної та примули дрібнозубчастої. Метoди дoслідження. З метoю виявлення сапонінів у дoсліджуваній сирoвині прoвoдили загальнoприйняті якісні реакції, для чoгo пoпередньo гoтували витяжки. Водні витяжки використовували для проведення проби на піноутворення та осадових реакцій. Визначали також хімічну природу сапонінів у досліджуваних об’єктах. Кількісний вміст сапонінів у перерахунку на есцин визначали спектрофотометричним методом на спектрoфoтoметрі Lambda 25 Perkin Elmer (США) при довжині хвилі 381 нм. Результати й обговорення. У результаті прoведених досліджень встановлено, що вміст сапонінів у примули дрібнозубчастої листках в 1,4 раза більший, ніж у примули скельної листках, і становив (0,61±0,03) %, вміст сапонінів у примули дрібнозубчастої кореневищах з коренями в 1,2 раза вищий, ніж у примули скельної кореневищах з коренями, і складав (1,79±0,06) %. Висновки. Проведено фітохімічний аналіз листків і кореневищ з коренями примули скельної та примули дрібнозубчастої, експериментально доведено наявність сапонінів тритерпенового ряду. Вміст сапонінів у примули скельної листках і кореневищах з коренями становив (0,45±0,02) та (1,54±0,07) %, у примули дрібнозубчастої − (0,61±0,03) і (1,79±0,06) % відповідно

Блогосфера як новий вид медійного дискурсу

Перцева, В. А. Блогосфера як новий вид медійного дискурсу / Вікторія Анатоліївна Перцева, Анастасія Олександрівна Слободянюк // Сучасні проблеми правового, економічного та соціального розвитку держави : тези доп. ХІ Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Вінниця, 9 груд. 2022 р.) / МВС України, Харків. нац. ун-т внутр. справ, Наук. парк «Наука та безпека». – Вінниця, 2022. – С. 235-237.Наголошено,що усі блоги мають певні стійкі й змінні характеристики, оскільки існують у часі. Будь-який блог має особистісний характер, йому притаманна соціальність, оскільки він єднає дві специфічні спільноти: письменників і читачів, які, своєю чергою, утворюють полілогічне комунікативне середовище. Сукупність усіх блогів називають блогосферою. Виокремлено особливості блогосфери як медійного засобу нового типу.It is emphasized that all blogs have certain stable and changing characteristics, as they exist in time. Any blog has a personal character, it has inherent sociality, since it unites two specific communities: writers and readers, who, in turn, form a polylogical communicative environment. The aggregate of all blogs is called the blogosphere. Features of the blogosphere as a new type of media tool are highlighted.Отмечено, что все блоги обладают определенными устойчивыми и переменными характеристиками, поскольку существуют во времени. Любой блог носит личностный характер, ему присуща социальность, поскольку он объединяет два специфических сообщества: писателей и читателей, которые, в свою очередь, образуют полилогическую коммуникативную среду. Совокупность всех блогов называют блогосферой. Выделены особенности блогосферы как медийного средства нового типа

Why honey is effective as a medicine. 1. Its use in modern medicine

Honey has been used as a medicine for thousands of years and its curative properties are well documented. However, modern medicine turned its back on honey and it is only now, with the advent of multi-resistant bacteria, that the antibiotic properties of honey are being rediscovered

Temporal changes in the epidemiology, management, and outcome from acute respiratory distress syndrome in European intensive care units: a comparison of two large cohorts

Background: Mortality rates for patients with ARDS remain high. We assessed temporal changes in the epidemiology and management of ARDS patients requiring invasive mechanical ventilation in European ICUs. We also investigated the association between ventilatory settings and outcome in these patients. Methods: This was a post hoc analysis of two cohorts of adult ICU patients admitted between May 1–15, 2002 (SOAP study, n = 3147), and May 8–18, 2012 (ICON audit, n = 4601 admitted to ICUs in the same 24 countries as the SOAP study). ARDS was defined retrospectively using the Berlin definitions. Values of tidal volume, PEEP, plateau pressure, and FiO2 corresponding to the most abnormal value of arterial PO2 were recorded prospectively every 24 h. In both studies, patients were followed for outcome until death, hospital discharge or for 60 days. Results: The frequency of ARDS requiring mechanical ventilation during the ICU stay was similar in SOAP and ICON (327[10.4%] vs. 494[10.7%], p = 0.793). The diagnosis of ARDS was established at a median of 3 (IQ: 1–7) days after admission in SOAP and 2 (1–6) days in ICON. Within 24 h of diagnosis, ARDS was mild in 244 (29.7%), moderate in 388 (47.3%), and severe in 189 (23.0%) patients. In patients with ARDS, tidal volumes were lower in the later (ICON) than in the earlier (SOAP) cohort. Plateau and driving pressures were also lower in ICON than in SOAP. ICU (134[41.1%] vs 179[36.9%]) and hospital (151[46.2%] vs 212[44.4%]) mortality rates in patients with ARDS were similar in SOAP and ICON. High plateau pressure (> 29 cmH2O) and driving pressure (> 14 cmH2O) on the first day of mechanical ventilation but not tidal volume (> 8 ml/kg predicted body weight [PBW]) were independently associated with a higher risk of in-hospital death. Conclusion: The frequency of and outcome from ARDS remained relatively stable between 2002 and 2012. Plateau pressure > 29 cmH2O and driving pressure > 14 cmH2O on the first day of mechanical ventilation but not tidal volume > 8 ml/kg PBW were independently associated with a higher risk of death. These data highlight the continued burden of ARDS and provide hypothesis-generating data for the design of future studies

The clinical relevance of oliguria in the critically ill patient : Analysis of a large observational database

Funding Information: Marc Leone reports receiving consulting fees from Amomed and Aguettant; lecture fees from MSD, Pfizer, Octapharma, 3 M, Aspen, Orion; travel support from LFB; and grant support from PHRC IR and his institution. JLV is the Editor-in-Chief of Critical Care. The other authors declare that they have no relevant financial interests. Publisher Copyright: © 2020 The Author(s). Copyright: Copyright 2020 Elsevier B.V., All rights reserved.Background: Urine output is widely used as one of the criteria for the diagnosis and staging of acute renal failure, but few studies have specifically assessed the role of oliguria as a marker of acute renal failure or outcomes in general intensive care unit (ICU) patients. Using a large multinational database, we therefore evaluated the occurrence of oliguria (defined as a urine output 16 years) patients in the ICON audit who had a urine output measurement on the day of admission were included. To investigate the association between oliguria and mortality, we used a multilevel analysis. Results: Of the 8292 patients included, 2050 (24.7%) were oliguric during the first 24 h of admission. Patients with oliguria on admission who had at least one additional 24-h urine output recorded during their ICU stay (n = 1349) were divided into three groups: transient - oliguria resolved within 48 h after the admission day (n = 390 [28.9%]), prolonged - oliguria resolved > 48 h after the admission day (n = 141 [10.5%]), and permanent - oliguria persisting for the whole ICU stay or again present at the end of the ICU stay (n = 818 [60.6%]). ICU and hospital mortality rates were higher in patients with oliguria than in those without, except for patients with transient oliguria who had significantly lower mortality rates than non-oliguric patients. In multilevel analysis, the need for RRT was associated with a significantly higher risk of death (OR = 1.51 [95% CI 1.19-1.91], p = 0.001), but the presence of oliguria on admission was not (OR = 1.14 [95% CI 0.97-1.34], p = 0.103). Conclusions: Oliguria is common in ICU patients and may have a relatively benign nature if only transient. The duration of oliguria and need for RRT are associated with worse outcome.publishersversionPeer reviewe