Резекційні методи лікування хворих з гастродуоденальними виразками, ускладненими кровотечею

Проведено аналіз результатів операційного лікування 399 пацієнтів із приводу виразкових гастродуоденальнихкровотеч (ВГДК), резекційні методи використовували у 108 пацієнтів (27,07 %), з них резекцію шлунка заБільрот-I – у 52 хворих (13,03 %), резекцію шлунка за Більрот-II зі шлунковою локалізацією виразки – у 36пацієнтів (9,02 %), гастректомію – у 2 хворих (0,5 %), резекцію шлунка за Більрот-II при дуоденальній локалізаціїкровоточивої виразки – у 18 пацієнтів (4,51 %)

Абдомінальна травма: (огляд літератури)

Abdominal trauma is without a doubt one of the most difficult sections of surgery. The constant increase in injury rates and, as a consequence, disability and mortality emphasize the social significance of the problem. The severity of the clinical course and the consequences of injuries and traumatic injuries of the abdominal cavity characterize this pathology as one of the most difficult sections of emergency surgery. Mortality from isolated blunt abdominal trauma is about 5 % in the structure of annual mortality from blunt trauma. Early diagnosis and treatment can really reduce mortality from abdominal trauma. The influence of altered levels of consciousness as a result of neurological trauma, alcohol or drugs are important factors that complicate the assessment of the severity of the trauma. The standardization of diagnostics aims at the rational and “targeted” use of a specific and necessary in a given clinical situation method. Indications for surgical treatment are still the subject of discussion, especially the importance of laparoscopy in the diagnostic and treatment algorithm. The article presents a review of the literature analyzing the main causes of abdominal injury, its prevalence, classification, possibilities of instrumental diagnosis, use of prognostic scales, the role of laparoscopy and traditional surgery in this category of patients, the importance of the “damage control” strategy in the light of modern concepts of care for victims with severe abdominal trauma.Абдоминальная травма, несомненно, является одной из наиболее сложных разделов хирургии. Постоянное увеличение показателей травматизма и как следствие инвалидизации и смертности подчеркивают социальную значимисть проблемы. Тяжесть клинического течения и последствий ранений и травматических повреждений органов брюшной полости характеризует данную паталогию как один из самых сложных разделов неотложной хирургии. Cмертность от изолированной тупой травмы живота составляет около 5 % в структуре летальности в следствии тупых травм. Ранняя диагностика и лечение могут реально уменьшить показатели смертности при абдоминальной травме. Стандартизация диагностики имеет целью рациональное и “таргентное” использования определенного конкретного и необходимого в той или иной клинической ситуации метода. Показания к оперативному лечению до сих пор является предметом дискуссий, особенно значение лапароскопии в диагностически-лечебном алгоритме. В статье представлен обзор литературы по анализу основных причин травмы брюшной полости, ее распространенности, классификации, возможностей инструментальной диагностики, использование прогностических шкал, роли лапароскопии и традиционной хирургии в данной категории больных, значение стратегии “demage control” в свете современных концепций оказания помощи пострадавшим с тяжелой абдоминальной травмой. Абдомінальна травма, без сумніву, є однією з найбільш складних розділів хірургії. Постійне зростання показників травматизму призводить до інвалідизації та смертності постраждалих, що підкреслює соціальну значущість проблеми. Тяжкість клінічного перебігу травматичної хвороби, яка   характеризується пошкодженням кісткової системи та травматичних ушкоджень органів черевної порожнини, характеризують дану проблему як один з найскладніших розділів невідкладної хірургії. Cмертність від ізольованої тупої травми живота становить близько 5 %. Своєчасна та рання діагностика ушкоджень можуть реально зменшити показники смертності при абдомінальній травмі. Стандартизація діагностики має на меті раціональне та “таргентне” використання певного конкретного та необхідного в тій чи іншій клінічній ситуації методу. Показання до операційного лікування досі є предметом дискусій, особливе значення лапароскопії в діагностично-лікувальному алгоритмі. В статті представлено огляд літератури з аналізом основних причин травми черевної порожнини, її поширення, класифікації, можливостей інструментальної діагностики, використання прогностичних шкал, ролі лапароскопії та традиційної хірургії у даної категорії хворих, значення стратегії “demage control” у світлі сучасних концепцій надання допомоги постраждалими з тяжкою абдомінальною травмою

АТИПОВА КРИВОШИЯ ВНАСЛІДОК ПУХЛИНИ МОЗОЧКА

У статті описано клінічний випадок атипової кривошиї внаслідок пухлини лівої частки мозочка. Незважаючи на дані літератури, клінічні прояви цього захворювання викликають великі труднощі щодо своєчасного його розпізнавання та лікування. Вимушене положення голови (кривошия) виникло задовго до неврологічних розладів унаслідок повільного росту пухлини. Збільшення внутрішньочерепного тиску пухлиною зумовило зміщення всіх важливих складових головного мозку з частковою блокадою ліквородинамічних шляхів із відповідною загальномозковою симптоматикою. Пролабована мигдалина лівої частки мозочка защемила лівий додатковий нерв у потиличному отворі, що викликало дисбаланс іннервації мускулатури шиї. Атипова кривошия на початкових етапах (більше року) домінувала, що приховувало істинну причину хвороби. У результаті детального МРТ-обстеження головного мозку пухлину було видалено. Після операції загальний стан дитини значно поліпшився, кривошия зникла, загальномозкові розлади поступово регресують

Prevalence of chronic pain after herniorrhaphy, orchiopexy, and bernardi procedure in children. A retrospective-prospective study

Chronic postsurgical pain (CPSP) is defined as pain that develops or increases in intensity after a surgical procedure and persists for at least three months. Its prevalence rate ranges from 5% to 54%. Aim - to assess the prevalence of CPSP among children at the age of 7-18 years residing in the Precarpathian region at three and six months after herniorrhaphy, orchiopexy and Bernardi procedure. Materials and methods. There were observed 92 children at the age of 7-18 years, who underwent treatment for abdominal wall hernia, cryptorchidism, varicocele, and hydrocele at the surgical department. Children were divided into the following groups: Group 1a included children at the age of 7-12 years with acute pain syndrome in the postoperative period; Group 1b comprised children at the age of 13-18 years with acute pain syndrome in the postoperative period; Group 2a included children at the age of 7-12 years with chronic pain syndrome; Group 2b included children at the age of 13-18 years with chronic pain syndrome. Results. The prevalence of CPSP following surgery among children of the Precarpathian region was found to be 33.7%, with a male predominance (р<0.05). There was an increased need for postoperative pain management with paracetamol in children of Group 2a (р<0.05). The mean scores of the Face, Legs, Activity, Cry, Consolability (FLACC) scale were significantly higher in children of Group 2a, 2b as compared to Group 1a, 1b (р<0.05). The Visual Analogue Scale (VAS) confirmed greater pain intensity in children of Group 2a on the second and third days of treatment (р<0.05). Conclusions. The high prevalence of chronic pain in children after herniorrhaphy, orchiopexy by Petrivalsky / Schoemaker technique, Ross and Bernardi procedures is due to ineffective perioperative pain management that requires the use of additional analgesia techniques, including regional ones.The research was carried out in accordance with the principles of the Helsinki Declaration. The study protocol was approved by the Local Ethics Committee of the participating institution. The informed consent of the patient was obtained for conducting the studies.No conflict of interests was declared by the authors

Анализ функционального состояния дендритных клеток CD56+, CD83+, CD1A + и маркеров аппотоза BCL2, ВАХ при гиперпластических процессах эндометрия

The treatment group consisted of 50 women, 25 - with simple hyperplasia (group I) and 25 - with atypical glandular-cystic hyperplasia (group II) of endometrium. Control set included 20 healthy women of the same age. The expression of activation markers CD16 +, CD56 +, CD1a, CD85k and CD123 on the surface of lymphocytes was studied by flow cytometry. Determination of CD receptors in endometrial biopsies performed by immunohistochemical method with the use of monoclonal antibodies LIR, Dardilly (France) to CD56 +, CD83 +, CD1a+. Identification of tissue antigens was performed by avidin-biotin method. Expression of the antiapoptosis protein BCL-2 protein and proapoptosis protein CVC was observed in the cytoplasm of cells, it differed in intensity of staining. Statistical analysis of the results is made by methods of variance and correlation analysis using software Statistica 10.0. Results. In immunohistochemical study of endometrial biopsies of the women with atypical and simple hyperplasia it was established that dendritic cells CD56 + and CD83 + showed a high level of expression. Differences with control are reliable in group II (p <0.05). At the same time it was found that the degree of expression of factors Bcl-2 and BAX was either weak or moderate (1-2 +; less frequently 3 +) in the women with atypical endometrial hyperplasia and negative - in healthy women and women with simple endometrial hyperplasia. The level of expression of markers of apoptosis in the second group correlated (r = 0.54) with the severity of the expression of dendritic cells. This demonstrates the important role of the functional state of dendritic cells 132 in the regulation of cell proliferation and apoptosis activity in the women with endometrial hyperplasia. The results obtained demonstrate the feasibility of the use in the diagnostic algorithm in patients with endometrial hyperplasia estimation of the functional state of dendritic cells.При иммуногистохимическом исследовании биоптатов эндометрия женщин с простой и атипической гиперплазией, установлено, что дендритные клетки CD56+ и CD83+ демонстрировали высокий уровень экспрессии. Различия с контролем были достоверными во II группе (р <0,05). Вместе с тем установлено, что степень экспрессии факторов Bcl-2 и ВАХ была слабой или умеренной (1-2 +, реже 3 +) у женщин с атипическойой гиперплазией эндометрия и отрицательной - у здоровых женщин и женщин с простой гиперплазией эндометрия. При этом уровень экспрессии маркеров апоптоза во II группе коррелировал (r = 0,54) с выраженностью экспрессии дендритных клеток. Это свидетельствует о существенной роли функционального состояния дендритных клеток в регуляции клеточной пролиферации и активности апоптоза у женщин с гиперпластическими процессами эндометрия. Приведенное свидетельствует о целесообразности применения в диагностическом алгоритме у пациенток с гиперпластическими процессами эндометрия оценки функционального состояния антиген дендритных клеток

Ефективність лікування поширеного вторинного гнійного перитоніту із застосуванням релапаротомії

The aim of the work: to analyze the results of treatment of patients with common secondary purulent peritonitis and compare the effectiveness of different treatments. Materials and methods. A retrospective analysis of the results of treatment of 545 patients with secondary purulent peritonitis who were treated in the Department of General Surgery and Proctology Rivne Regional Clinical Hospital from 2015 to 2019 was performed. Incidence: local (demarcated) peritonitis was detected in 47.7 %, widespread or diffuse in 16.51 %, general or total in 35.78 %. According to the Mannheim Peritonitis Index, patients were divided into three groups MPI &lt;16 in 36.6 %; 17 &lt;MPI &lt;21 in 31.7 %; MPI&gt; 22 in 31.7 %. Results and Discussion. In 51 patients, relaparotomy was performed, which is 9.26 %. Of these, relaparotomy “on demand” was performed in 36 (6.51 %), and programmed relaparotomy – in 15 (2.75 %). The number of relaparotomies in one patient ranged from 1 to 15. The average number – 3. In the structure of diseases about which relaparotomy was performed: acute destructive pancreatitis in 22 (44.43 %) patients, gastric ulcer and duodenal ulcer complicated by perforation of ulcer 5 (11, 12%), gallstone disease and its complications 5 (11.12 %), mesenteric vascular thrombosis 3 (5.55 %), colon and rectal cancer 3 (5.55 %), diverticular disease of the colon and other inflammatory bowel diseases, gastric cancer, damage to the hollow organs of the abdominal cavity 11 (22.23 %), infected ascites on the background of CKD 2 (3.67 %). Among 545 operated patients in the postoperative period, 135 patients died (24.77 %). In the group of patients after relaparotomies, 20 patients died (39.2 %).Цель работы: проанализировать результаты лечения пациентов с распространенным вторичным гнойным перитонитом и сравнить эффективность различных методик лечения. Материалы и методы. Проведен ретроспективный анализ результатов лечения 545 пациентов с вторичным гнойным перитонитом, находившихся на лечении в отделении гнойной хирургии и проктологии КП “Ровенская областная клиническая больница” РОР с 2015 по 2019 год. По структуре заболеваемости: местный (отграниченный) перитонит был обнаружен у 47,7&nbsp;%, распространенный, или диффузный у 16,51 %, общий, или тотальный у 35,78 %. По Мангеймскому индексу перитонита пациенты были разделены на три группы MPI &lt;16 в 36,6 %; 17 &lt;MPI &lt;21 в 31,7 %; MPI&gt; 22 в 31,7 %. Результаты исследований и их обсуждение. У 51 пациента выполнено релапаротомию, что составляет 9,26 %. Из них релапаротомия “по требованию” выполнена в 36 (6,51 %), а программируемая релапаротомия – у 15 (2,75 %). Количество релапаротомий у одного пациента колебалась от 1 до 15. Среднее количество – 3. В структуре заболеваний, по поводу которых выполнялась релапаротомия: острый деструктивный панкреатит – 22 (44,43 %) пациента, язвенная болезнь желудка и ДПК осложнена перфорацией язвы – 5 (11,12 %), ЖКБ и ее осложнения – 5 (11,12 %), тромбоз мезентериальных сосудов – 3 (5,55&nbsp;%), рак толстого кишечника и прямой кишки –3 (5,55 %), дивертикулярная болезнь толстого кишечника и другие воспалительные заболевания кишечника, рак желудка, повреждения полых органов брюшной полости – 11 (22,23 %), инфицированный асцит на фоне ХБП – 2 (3,67 %). Среди 545 оперированных пациентов в послеоперационном периоде умерло 135 пациентов (24,77&nbsp;%). В группе пациентов после выполненных релапаротомий умерло 20 пациентов (39,2 %).Мета роботи: проаналізувати результати лікування пацієнтів із поширеним вторинним гнійним перитонітом та порівняти ефективність різних методик лікування. Матеріали і методи. Проведено ретроспективний аналіз результатів лікування 545 пацієнтів із вторинним гнійним перитонітом, що знаходились на лікуванні у відділенні гнійної хірургії та проктології КП “Рівненська обласна клінічна лікарня” РОР з 2015 по 2019 рр. За структурою захворюваності: місцевий (відмежований) перитоніт було виявлено у 47,7 %, поширений, або дифузний – у 16,51%, загальний, або тотальний –у 35,78 %. За Мангеймським індексом перитоніту пацієнтів було розподілено на три групи MPI &lt;16 у 36,6 %; 17 &lt;MPI &lt;21 у 31,7 %; MPI&gt; 22 в 31,7 %.&nbsp; Результати досліджень та їх обговорення. У 51 пацієнта виконано релапаротомію, що становить 9,26 %. З них релапаротомію “на вимогу” виконано у 36 (6,51 %), а програмовану релапаротомія – у 15 (2,75 %). Кількість релапаротомій в одного пацієнта коливалась від 1 до 15. Середня кількість – 3. У структурі захворювань, із приводу котрих виконували релапаротомію: гострий деструктивний панкреатит – 22 (44,43 %) пацієнти, виразкова хвороба шлунка та ДПК, ускладнена перфорацією виразки, 5 (11,12 %), ЖКХ та її ускладнення – 5 (11,12 %), тромбоз мезентеріальних судин – 3 (5,55 %), рак товстого кишечника та прямої кишки – 3 (5,55 %), дивертикулярну хворобу товстого кишечника та інші запальні захворювання кишечника, рак шлунка, ушкодження порожнистих органів черевної порожнини – 11 (22,23 %), інфікований асцит на фоні ХХН – 2 (3,67 %). Серед 545&nbsp; оперованих пацієнтів у післяопераційному періоді померло 135 пацієнтів (24,77 %). У групі пацієнтів після виконаних релапаротомій померло 20 пацієнтів (39,2 %)

Гнійно-септична патологія заочеревинного простору: досвід діагностики та лікування

The aim of the work: to analyze the results of treatment of patients with abscesses of the retroperitoneal area, optimization of diagnosing algorithm and adequate surgical treatment. Materials and Methods. It was analyzed the results of treatment of 67 patients (40 males and 27 females, aged from 26 to 77 years old) with retroperitoneal abscesses, who were hospitalized in the clinic of General Surgery of Ternopil State Medical University in a period of 1985–2017 years. Results and Discussion. Primary purulent process in 10 patients was in perirenal fat, in 33 patients – in fat tissues around the colon, and in 24 patients – in retroperitoneal fat. It was found that diagnostic mistakes were fixed in 29 patients (43.2 %). That is why it was concluded, that the obligatory procedure for the topical diagnosis of retroperitoneal space’s abscesses should be the early computed tomography with intravenous contrast media. All patients had surgery. During the surgical treatment of retroperitoneal abscesses, it was tested and introduced into a clinical practice differential approach to choose the surgical access and drainage determined by its topography-anatomical location and the spread of purulent-septic process. Because of approved treatment, 58 patients recovered. 9 patients (13.4 %) passed away.Проанализированы результаты лечения 67 пациентов с гнойными поражениями забрюшинного пространства. Первичный гнойный процесс у 10 больных локализовался околопочечной клетчатке, в 33 – в околоободочном клетчатом пространстве, и у 24 пациентов – в собственно забрюшинной клетчатке. У 29 пациентов (43,2 %) имели место диагностические ошибки. Сделан вывод что, обязательным методом топической диагностики гнойников забрюшинного пространства должна быть ранняя компьютерная томография с внутривенным контрастированием. Все больные прооперированы. При хирургическом лечении гнойников забрюшинного пространства разработан дифференцированный подход к выбору доступа и дренирования в зависимости от их топографо-анатомической локализации и распространения процесса. В результате проведенного лечения выздоровели 58 больных. Умерли 9 (13,4 %) пациентов.У статті проаналізовано результати лікування 67 пацієнтів із гнійними ураженнями заочеревинного простору. Первинний гнійний процес у 10 хворих локалізувався в принирковій клітковині, у 33 – в навколоободовому клітковинному просторі, і у 24 пацієнтів – у власне заочеревинній клітковині. У 29 пацієнтів (43,2 %) мали місце діагностичні помилки. Зроблено висновок, що обов’язковим методом топічної діагностики гнійників заочеревинного простору має бути рання комп’ютерна томографія із внутрішньовенним контрастуванням. Усім хворим виконано операційні втручання. При хірургічному лікуванні гнійників заочеревинного простору розроблено диференційований підхід до вибору доступу та дренування залежно від їх топографо-анатомічної локалізації та поширення процесу. В результаті проведеного лікування видужали 58 хворих, померли 9 (13,4 %) пацієнтів

РОЗВИТОК ПРАКТИЧНО-ОРІЄНТОВАНОГО ТА СИМУЛЯЦІЙНОГО НАВЧАННЯ В ТЕРНОПІЛЬСЬКОМУ ДЕРЖАВНОМУ МЕДИЧНОМУ УНІВЕРСИТЕТІ ІМЕНІ І. Я. ГОРБАЧЕВСЬКОГО

The main stages of implementation of practice-oriented and simulation training at Ternopil State Medical University are presented in this article. Establishing and structure of the Practical Training Centre of Simulation Training and its influence on professionals’ training are specified.У статті висвітлено основні етапи впровадження практично-орієнтованого та симуляційного навчання у Тернопільському державному медичному університеті. Показано формування та структуру навчально-практичного центру симуляційного навчання, його роль у підготовці фахівців

ФІЛОСОФІЯ СИМУЛЯЦІЙНОГО НАВЧАННЯ В МЕДИЦИНІ

The aim of the work – to determine the role of simulation education in the system of undergraduate doctor training on the basis of experience of the interdepartmental education and training centre of I. Horbachevsky Ternopil State Medical University.The main body. The modern stage of transformation puts new demands on doctors, and therefore requires the transformation of a higher medical institution. Despite the rapid development of electronics and computer technology, a doctor of any specialty is obliged to master the entire set of knowledge and skills that will allow him to choose the only correct diagnosis in a difficult case and perform adequate therapy measures. The optimal program of mastering the necessary professional skills should help him in this. This program is based on the widespread introduction of modern training complexes of a new generation, the development of basic training centers and it smoothly moves from imitation beyond the clinic to the real patient.Simulation training significantly overcomes the gap between the theoretical training of a student and getting of their clinical experience in the system of higher medical education. At the same time, students have the opportunity to master practical skills gradually and implement clinical scenarios both virtual ones and while working in a team with simulation patients, which maximizes the effectiveness of training and reproduces the real working conditions of a specialist in the future.An important role is played by a staff of education and training centre, i.e. by specially trained teacher-coordinators of different fields of education, as it allows to conduct research, experimentation in teaching technology with access to clinical and theoretical departments. Simulation technology develops clinical thinking at a high and motivated level in the training process of students.Conclusions. Simulation-based training is one of the components of the educational process and provides a perfect practical training of doctors. Debriefing is a determining factor in the student’s introspection of their work in the simulation center and it stimulates the deepening of theoretical knowledge and practical skills.Мета роботи – на основі досвіду роботи міжкафедрального навчально-тренінгового центру ДВНЗ “Тернопільський державний медичний університет імені І. Я. Горбачевського МОЗ України” визначити роль симуляційного навчання в системі додипломної підготовки лікарів.Основна частина. Сучасний етап перетворень диктує нові вимоги до лікарів, а відповідно, вимагає перетворень і вищої медичної школи. Незважаючи на бурхливий розвиток електроніки, компʼютерної техніки, лікар будь-якої спеціальності зобовʼязаний оволодіти всім арсеналом накопичених знань і умінь, які дозволять йому у тяжкій ситуації вибрати єдино правильний діагноз і провести адекватні лікувальні заходи. Допомогти в цьому йому повинна оптимальна програма освоєння необхідних професійних навичок, що спирається на широке впровадження сучасних тренажерних комплексів нового покоління, створення базових навчальних центрів і плавно перекидає місток від імітації в клініку до реального пацієнта.В системі вищої медичної освіти симуляційне навчання суттєво долає прогалину між теоретичною підготовкою студента і набуттям клінічного досвіду. При цьому студенти мають можливість поетапно освоювати практичні вміння і реалізувати клінічні сценарії як віртуальні, так і під час роботи в команді з симульованими пацієнтами, що максимально забезпечує ефективність навчання і відтворює реальні умови роботи фахівця в майбутньому.Важливе значення має кадрова забезпеченість навчально-тренінгового центру спеціально підготовленими викладачами-координаторами напрямків підготовки студентів, що дозволяє проводити науковий пошук, експериментування в технологіях викладання з виходом на клінічні бази і теоретичні кафедри. Симуляційні технології в навчанні студентів формують клінічне мислення на високому і мотивованому рівні.Висновки. Симуляційне навчання є однією із складових освітнього процесу та забезпечує досконалу практичну підготовку лікарів. Дебрифінг є визначальним чинником самоаналізу студентом виконаних ним видів робіт у симуляційному центрі й стимулює до поглиблення теоретичних знань та практичних вмінь

РОЛЬ ПОРУШЕНЬ ЛІПІДНОГО ОБМІНУ У ВИНИКНЕННІ АНОМАЛЬНИХ МАТКОВИХ КРОВОТЕЧ У ЖІНОК РЕПРОДУКТИВНОГО ВІКУ

The aim of the study – to assess the effect of lipid metabolism disorders on the risk of abnormal uterine bleeding in women of reproductive age. Materials and Methods. Thirty women of reproductive age with abnormal uterine bleeding were examined. The expression of α-receptors for estrogen ER1, receptors for progesterone PgR and nuclear protein Ki-67 in the glands and stroma of the endometrium was performed by immunohistochemical method. Lipidogram parameters were evaluated, body mass index was determined, and anthropometry was performed. Results and Discussion. When assessing nutritional status, the prevalence among patients of BMI&gt; 25 kg/m2 was found to be 96.7 %, while signs of nutritional constitutional obesity were 33.3 %. The average BMI was (29.1±1.6) kg/m2. The expression of estrogen receptors ER1 was higher in the glands (Me (25 %; 75 %) = 100 (80; 100) than in the stroma (Me (25 %; 75 %) = 80 (60; 90). On the other hand, the number of cells with a positive reaction to PgR progesterone receptors in the stroma and glands did not practically differ in Me (25 %; 75 %) = 80 (50, 90). The expression of Ki-67 protein was higher in glands – (ME (25 %; 75 %) = &nbsp;90 (70; 100), in the stroma it did not exceed 50 % ((Me (25 %; 75 %) = 40 (30; 50). Conclusions. 1. In patients with abnormal uterine bleeding, lipid disturbances in the form of type 2b dyslipidemia are often found. 2. The severity of dyslipidemia correlates with the intensity of abnormal uterine bleedings and the expression of proliferation markers.Цель исследования – оценка влияния нарушений липидного обмена на риск возникновения аномальных маточных кровотечений у женщин репродуктивного возраста. Материалы и методы. Обследовано 30 женщин репродуктивного возраста с аномальными маточными кровотечениями. Проводили анализ экспрессии α-рецепторов к эстрогенам ER1, рецепторов к прогестерону PgR и ядерному белку Ki-67 в железах и строме эндометрия иммуногистохимическим методом. Оценивали показатели липидограммы, определяли индекс массы тела, проводили антропометрию. Результаты исследования и их обсуждение. При оценке алиментарного статуса установлено преобладание среди пациенток лиц с ИМТ&gt;25 кг/м2 – 96,7 %, при этом признаки алиментарно-конституционального ожирения были у 33,3 %. Среднее значение ИМТ составили (29,1±1,6) кг/м2. Экспрессия рецепторов к эстрогену ER1 была более высокой в железах (Ме (25 %; 75 %) = 100 (80; 100), чем в строме (Ме (25 %; 75 %) = 80 (60; 90). Количество клеток с положительной реакцией на рецепторы к прогестерону PgR в строме и железах практически не отличалось Мe (25 %; 75 %) = 80 (50, 90). Экспрессия белка Кi-67 была выше в железах – (Мe (25 %; 75 %) = 90 (70; 100), в строме она не превышала 50 % (Мe (25 %; &nbsp;75 %) = 40 (30; 50). Выводы. 1. У пациенток с аномальными маточными кровотечениями часто встречаются нарушения липидного обмена в виде дислипидемии 2b типа. 2. Выраженность дислипидемии коррелирует с интенсивностью АМК и экспрессией маркеров пролиферации.Мета дослідження – оцінка впливу порушень ліпідного обміну на ризик виникнення аномальних маткових кровотеч у жінок репродуктивного віку. Матеріали та методи. Обстежено 30 жінок репродуктивного віку з аномальними матковими кровотечами. Проводили аналіз експресії α-рецепторів до естрогенів ER1, рецепторів до прогестерону PgR та ядерного білка Ki-67 у залозах та стромі ендометрія імуногістохімічним методом. Оцінювали показники ліпідограми, визначали індекс маси тіла, проводили антропометрію. Результати дослідження та їх обговорення. При оцінці аліментарного статусу встановлено переважання серед пацієнток осіб з ІМТ&gt;25 кг/м2 – 96,7 %, при цьому ознаки аліментарно-конституційного ожиріння були у 33,3 %. Середні значення ІМТ склали (29,1±1,6) кг/м2. Експресія рецепторів до естрогену ER1 була більш високою у залозах (Ме (25 %;75 %) = &nbsp;100 (80; 100), аніж у стромі (Ме (25 %;75 %) = 80 (60; 90). Натомість, кількість клітин із позитивною реакцією на рецептори до прогестерону PgR у стромі та залозах майже не відрізнялася – Ме (25 %;75 %) = 80 (50; 90). Експресія білка Кі-67 була вищою у залозах – (Ме (25 %;75 %) = 90 (70; 100), у стромі вона не перевищувала 50 % (Ме (25 %;75 %) = 40 (30; 50). Висновки. 1. У пацієнток з аномальними матковими кровотечами часто зустрічаються порушення ліпідного обміну у вигляді дисліпідемії 2b типу. 2. Вираження дисліпідемії корелює з інтенсивністю АМК та експресією маркерів проліферації