КЛІНІЧНІ ПРОЯВИ ВІЛ-АСОЦІЙОВАНОГО УРАЖЕННЯ ЦЕНТРАЛЬНОЇ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ ТА ВПЛИВ НА НИХ АНТИРЕТРОВІРУСНОЇ ТЕРАПІЇ

The aim of the work. Symptoms of nervous system damage manifest in different cases differently: by the predominant involvement of the brain substance; spinal cord; meninges; peripheral parts of the nervous system in the process. The spectrum of disorders is wide and not specific to the HIV infection. It is registrated the cognitive impairment (memory, intelligence, learning), disorders of consciousness and attention, emotional and behavioral disorders up to severe CNS damage called HIV-associated dementia. The neurological manifes­tations of AIDS are divided into primary and secondary. Primary lesions are associated with the direct harmful effects of the virus, autoimmune processes, neurotoxic effects of antiretroviral therapy. At the same time the secondary ones are caused by a progressive immune defect and the joining of opportunistic infections. Primary lesions are divided into early lesions: AIDS dementia (HIV-associated encephalopathy followed by dementia or AIDS dementia complex); acute early HIV encephalitis; meningitis or meningoencephalitis; vascular neuroAIDS; and later ones: vacuolar myelopathies like ascending or transverse myelitis; peripheral nervous system lesions in the form of symmetric sensory distal polyneuropathy, chronic inflammatory demyelinating polyneuropathy, acute inflammatory demyelinating polyneuropathy by type of Guillain-Barré syndrome, encephalomyelo­poly­neuro­pathy, ALS syndrome. Currently, all HIV-related CNS lesions are united under the title «HIV-associated neurocognitive disorders». Early administration of antiviral therapy is a deterrent effect to the pathogenic impact of HIV on CNS function. However, in order to optimize the regimen it is advisable to determine the drug resistance of the virus in CSF and the viral load of the cerebrospinal fluid. However, the results of the study of the correlation between the amount of HIV in CSF and blood plasma differ: some researchers find the relationship, others find no statistically significant correlation between these indicators. It is obvious that it is necessary to select ART regimens with good penetration through the blood-brain barrier to ensure sufficient concentration of drugs and stop viral replication in CNS cells. Accordingly, clinical and laboratory aspects require additional research of nervous system lesions in HIV infection. Clinical informativeness of virological CSF tests for assessment of the severity of HIV-associated CNS lesions has no evidence base. There are no registered test systems in the world for assessing HIV load in CSF. Furthermore these diagnostic methods are not used in the clinical practice.Симптоматика ураження нервової системи проявляється в різних випадках по-різному: переважним залученням у процес речовини головного мозку; спинного мозку; оболонок; периферичних відділів нервової системи. Спектр порушень широкий і не є специфічним тільки для ВІЛ-інфекції. Реєструють порушення когнітивних функцій (пам’ять, інтелект, навчання), розлади свідомості та уваги, емоційні й поведінкові розлади аж до тяжкого ураження центральної нервової системи (ЦНС) – ВІЛ-асоційованої деменції. Можуть виявлятися симптоми ураження периферичної нервової системи. Неврологічні прояви СНІДу поділяються на первинні та вторинні. Первинні пов’язані з прямою шкідливою дією вірусу, автоімунними процесами, нейротоксичною дією антиретровірусної терапії, а вторинні – зумовлені прогресуючим імунним дефектом і приєднанням опортуністичних інфекцій. Первинні ураження поділяють на ранні: СНІД-деменція (ВІЛ-асоційована енцефалопатія з наступною деменцією, або СНІД-дементний комплекс); гострий ранній ВІЛ-енцефаліт; менінгіт або менінгоенцефаліт; васкулярний нейроСНІД; та пізні: мієлопатії вакуолярні на кшталт висхідного або поперечного мієліту; ураження периферичної нервової системи у вигляді симетричної сенсорної дистальної полінейропатії, хронічної запальної демілієнізуючої полінейропатії, гострої запальної демієлінізуючої полінейропатії за типом синдрому Гійєна-Барре, енцефаломієлополінейропатії, БАС-подібний синдром. Нині всі ВІЛ-обумовлені ураження ЦНС об’єднують під загальною назвою «ВІЛ-асоційовані нейрокогнітивні розлади». Раннє призначення противірусної терапії є стримуючим чинником для патогенного впливу ВІЛ на функції ЦНС. Та для оптимізації схеми терапії доцільно визначати медикаментозну стійкість вірусу у спинно-мозковій рідині (СМР) і вірусне навантаження у лікворі. Та результати вивчення кореляційних стосунків між кількістю ВІЛ у СМР і плазмі крові розрізняються: одні дослідники виявляють взаємозв’язок, інші не знаходять статистично значущого зв’язку між цими показниками. Та очевидно, що необхідно підбирати схеми антиретровірусної терапії (АРТ) з добрим проникненням крізь гемато-енцефалічний бар’єр (ГЕБ) для забезпечення достатньої концентрації препаратів і припинення вірусної реплікації в клітинах ЦНС. Таким чином, вимагають додаткових досліджень клініко-лабораторні аспекти ураження нервової системи при ВІЛ-інфекції. Клінічна інформативність вірусологічних досліджень СМР для оцінки ступеня тяжкості ВІЛ-асоційованого ураження ЦНС досі не доведена. У світі немає зареєстрованих тест-систем для оцінки навантаження ВІЛ у лікворі, й ці методи діагностики не застосовуються у клінічній практиці

КОГНІТИВНІ ПОРУШЕННЯ ПРИ ВІЛ-ІНФЕКЦІЇ

The aim is to establish the frequency and features of cognitive impairment in HIV patients. Patients and methods: 116 patients with HIV infection in different clinical stages of the disease were examined. All patients underwent neuropsychological examination which included testing using a number of scales and tests. Before neuropsychological testing  all respondents were offered questionnaires to assess the presence and severity of depressive symptoms (Beck depression scale – Beck A. T. et al., 1961) and assessing the level of situational (reactive) anxiety (Spielberger-Khanin test, 1976). Character accentuation was determined by the Leonhard K test, personal characteristics according to the multifactor questionnaire Kettell R. B. (1949). The control group consisted of 39 practically healthy volunteers that is fully comparable in age and gender with the study group. Results and conclusions. Clinical signs of HIV-associated CNS lesions are found in 22.4 % of HIV patients in the form of a moderate decrease in neurocognitive functions. Moreover with increasing degree of immunodeficiency, the number of people with mild cognitive impairment increases. HIV infection is the cause of minimal focal neurological symptoms in the form of symptoms of oral automatism and vestibular-atactic disorders (P<0.05–0.001). Almost every second patient with mild cognitive impairment has vestibulo-cerebral syndrome, pyramidal syndrome (less often), extrapyramidal syndrome (even less often). The difference in the frequency of all these neurological symptoms is statistically significant – P<0.05–0.001 in comparison with healthy people. Assessment of disorders of higher cortical functions in the I–II clinical stage of HIV infection proved predominant changes in somatosensory gnosis, memory, attention, significant changes in dynamic praxis. HIV-infected in stage III dynamic praxis IV almost always inferior in the ability to focus, write, read, memorize (first of all series of numbers), count, in visual, somatosensory, auditory gnosis, dynamic praxis as well as in intelligence (P<0.05–0.001). In the III–IV clinical stages of HIV infection, most patients were in a state of subdepression, accompanied by a high level of anxiety (compared with relatively healthy individuals P<0.001).Мета роботи – встановити частоту та особливості порушень когнітивних функцій у хворих на ВІЛ-інфекцію. Пацієнти і методи. Обстежено 116 хворих на ВІЛ-інфекцію у різних клінічних стадіях недуги. Усім пацієнтам здійснювали нейропсихологічне дослідження, що включало тестування з використанням ряду шкал і тестів. Перед проведенням нейропсихологічного тестування усім досліджуваним пропонувалися опитувачі для оцінки наявності та вираженості депресивних симптомів (шкала депресії Бека – Beck A. T. et al., 1961) і оцінки рівня ситуаційної (реактивної) тривожності (тест Спілбергера-Ханіна, 1976). Акцентуацію характеру визначали за тестом Леонгарда К.; особові особливості – за багатофакторним опитувальником Кеттелла Р.Б. (1949). Групу контролю, цілком порівнювану за віком і статтю з досліджуваною групою, склали 39 практично здорових добровольців. Результати та висновки. Клінічні ознаки ВІЛ-асоційованого ураження ЦНС у вигляді помірного зниження нейрокогнітивних функцій виявляються у 22,4 % хворих на ВІЛ-інфекцію, причому з наростанням ступеня імунодефіциту кількість осіб з легкими когнітивними порушеннями зростає. ВІЛ-інфекція є причиною мінімальної вогнищевої неврологічної симптоматики у вигляді симптомів орального автоматизму і вестибулярно-атактичних розладів (Р<0,05-0,001). Практично у кожного другого пацієнта з легкими когнітивними порушеннями виявляється вестибуло-церебральний синдром, рідше – пірамідний синдром і ще рідше – екстрапірамідний синдром. Порівняно зі здоровими особами різниця у частоті усіх зазначених неврологічних симптомів статистично вагома – Р<0,05-0,001. Оцінка порушень вищих коркових функцій у I-II клінічних стадіях ВІЛ-інфекції засвідчила переважні зміни в соматосенсорному гнозисі, пам’яті, увазі, значущі зміни в динамічному праксисі. ВІЛ-інфіковані у III-IV клінічних стадіях порівняно з контрольною групою практично завжди поступаються у здатності зосереджувати увагу, в зоровому, соматосенсорному, слуховому гнозисі, динамічному праксисі, здатності писати, читати, запам’ятовувати передусім ряди цифр, рахувати, а також в інтелекті (Р<0,05-0,001). У III-IV клінічних стадіях ВІЛ інфекції більшість пацієнтів перебувала у стані субдепресії, що супроводжувалася високим рівнем тривожності (порівняно з умовно здоровими особами Р<0,001)

КЛІНІЧНИЙ ВИПАДОК ГЕНЕРАЛІЗОВАНОЇ ФОРМИ САЛЬМОНЕЛЬОЗУ НА БУКОВИНІ

The aim of the work – to describe the case of a generalized form of salmonellosis in an adult immunocompetent man. Adequate and timely therapy provided a complete recovery of the patient. A conclusion about the increasing of salmonellosis morbidity in the world as well as in Ukraine in particular is made.Мета роботи – описати випадок генералізованої форми сальмонельозу у дорослого імунокомпетентного чоловіка. Адекватна та своєчасна терапія забезпечила повне одужання хворого. Зроблено висновок про зростання рівня захворюваності на сальмонельоз як у світі, так і в Україні зокрема

Коронавірусна хвороба (СOVID-19) та серцево-судинна система

The outbreak of new coronavirus disease (COVID-19) caused by SARS-CoV-2 is the biggest medical problem of the 21st century. Although the virus primarily affects the lungs, and the clinical manifestations of the disease are dominated by respiratory symptoms, but it significantly affects the risk of the development and clinical course of cardiovascular disease. It should be noted that heart disease with COVID-19 can be observed in patients with chronic diseases of the cardiovascular system, as well as in patients who had no signs of heart disease before this infection. Concomitant cardiovascular disease is common in patients with COVID-19, and these patients have a higher risk of morbidity and mortality. The mechanisms underlying the damage to the cardiovascular system are direct invasion, inflammation, thrombosis, autoantibody synthesis and hypoxemia. Спалах нової коронавірусної хвороби (COVID-19), спричинений SARS-CoV-2, є найбільшою медичною проблемою XXI століття. Хоч вірус, у першу чергу, вражає легені, і в клінічних проявах захворювання переважають респіраторні симптоми, проте він суттєво впливає і на ризик розвитку та клінічний перебіг хвороб серця та судин. Слід зазначити, що ураження серця при COVID-19 можуть спостерігатися як у хворих із хронічними захворюваннями серцево-судинної системи, так і у пацієнтів, у яких до цієї інфекції не було ознак ураження серця. Коронавірус взаємодіє з серцево-судинною системою на багатьох рівнях, збільшуючи захворюваність пацієнтів із супутніми серцево-судинними захворюваннями та провокуючи ушкодження і дисфункцію міокарда

УСКЛАДНЕННЯ ОПЕРІЗУВАЛЬНОГО ГЕРПЕСУ ГЕНЕРАЛІЗОВАНОЮ СТАФІЛОДЕРМІЄЮ, ЗУМОВЛЕНОЮ S. EPIDERMIDIS

Abstract. A case of the operative herpes, complicated with generalized staphyloderma, is described in the article. Peculiarities of differential diagnostics of severe bacterial complication with generalized herpetic infection are presented as well. A complex treatment taking into account renal excretory function promoted patient`s recovery.Резюме. Описан клинический случай опоясывающего герпеса, осложненного генерализованной стафилодермией. Представлены особенности дифференциальной диагностики тяжелого бактериального осложнения с генерализованной герпетической инфекцией. Установлено, что использование комплексного лечения с учетом выделительной функции почек способствовало выздоровлению пациента.Резюме. Описано клінічний випадок оперізувального герпесу, ускладнений генералізованою стафілодермією. Наведено особливості диференційної діагностики тяжкого бактеріального ускладнення з генералізованою герпетичною інфекцією. Встановлено, що застосування комплексного лікування з урахуванням видільної функції нирок сприяло одужанню пацієнта

ВИКОРИСТАННЯ ЛОСКУТНОЇ ПЛАСТИКИ НА ЖИВИЛЬНІЙ НІЖЦІ ДЛЯ ЛІКУВАННЯ ПІЛОНІДАЛЬНОГО СИНУСУ У ДІТЕЙ

The objective of the research is examination of opportunity and efficiency of using a flap plastic surgery for the treatment of pilonidal sinus in children. The pathology was defined, the search for new method of treatment was substantiated, the results of which will be more satisfactory, and the problem of imperfect available methods was revealed. Results of surgical methods of treatment of pilonidal sinus in 25 children, aged from 13 to 18 years, including 5 children operated on pilonidal sinus relapse, and 10 children operated twice after disclosure of pilonidal sinus with abscess, were analyzed.  Surgical treatment techniques are revealed. The course of postoperative period was examined with excision applying stitches on the edges of the skin to the bottom of the wound (n=14) and skin-subcutaneous-fascial flap plastic surgery (n=11). The intensity of pain in the postoperative wound on different days after surgery, the presence of purulent-inflammatory process, bleeding, wound failure, necrosis of the wound edges, the speed and nature of healing were estimated. To remove the pilonidal sinus in children, excision with applying stitches on the edges of the skin to the bottom of the wound and skin-subcutaneous-fascial flap plastic surgery can be used. In our own modification skinsubcutaneous-fascial flap plastic surgery is an optimal method of treatment of pilonidal sinus in children. It reduces duration of postoperative period and number of complications, accelerates healing of the wound with reducing pain intensity.Целью работы является изучения возможности и ефективности использования лоскутной пластики для лечения пилонидального синуса у детей. Дано определение данной патологии, раскрыта проблема несовершенства имеющихся и поиска новых методов лечения, результаты которых будут более удовлетворительны. Проанализировано результаты хирургических методов лечения пилонидального синуса у 25 детей, с которых 5 детей были оперированы по поводу рецидива болезни, а 10 прооперированы второй раз, после раскрытия нагноенного пилонидального синуса, возрастом от 13 до 18 лет. Раскрыты техники хирургического лечения и изучено течение послеоперационного периода при его иссечении с использованием подшивания кожных краев ко дну раны (n=14) и кожно-подкожно-фасциальной лоскутной пластики (n=11), при этом оценивались: интенсивность боли в послеоперационной ране на разные сутки после операции, наличие гнойно-воспалительного процесса, кровотечения, несостоятельности раны, некроза краев раны, скорость и характер заживления. При удалении пилонидального синуса у детей возможно его иссечение с подшиванием кожных краев ко дну раны и кожно-подкожно-фасциальная лоскутная пластика в собственной модификации. Последняя является оптимальным методом хирургического лечения пилонидального синуса у детей, сокращает длительность послеоперационного периода и количество осложнений, ускоряет заживление раны при уменьшении интенсивности болевых ощущений.Проаналізовано результати хірургічних способів лікування пілонідального синусу у 25 дітей, віком від 13 до 18 років. Вивчено перебіг післяопераційного періоду при його висіченні з використанням підшивання шкіряних країв до дна рани (n=14) та шкірно-підшкірно-фасціальної лоскутної пластики (n=11). Шкіряно-підшкірно-фасціальна лоскутна пластика у власній модифікації є оптимальним способом хірургічного лікування пілонідального синусу у дітей, зменшує тривалість післяопераційного періоду та кількість ускладнень, прискорює загоєння рани при зменшенні інтенсивності больових відчуттів