КОРПОРАТИВНЕ УПРАВЛІННЯ В ДЕРЖАВНИХ БАНКАХ

In the article, based on application of agency theory, the specifics of corporate governance in state-owned banks are highlighted. It is determined that the key distinction of state-owned banks is the fact that a state simultaneously can act as an owner, manager, creditor and regulator. The differences of corporate relations in state-owned banks such as the more complicated multilevel system of agency relations, the higher level of information asymmetry and risk of agent’s opportunism, the another character of trust manifestation are substantiated. It is highlighted that the presence of complicated corporate relations causes the following risks: the state as an agent of population may be ineffective and use the state-owned banks not so for ensuring of socio-economic development, as for financing the state’s projects or state-owned enterprises; in the case of certain political forces’ impact on the formation of the government the state-owned banks activities may be  subordinated by motives of certain politicians, interested in using of state-owned banks for achieving their own political goals; the ineffective multi-level delegation of management, monitoring and regulation functions can lead to inefficiencies of state-owned banks in general; the lobbying of state-owned banks’ interests may lead to the breach of competitive environment of financial market, manipulation of movement of credit and investment resources etc. The hypotheses, regarding to the factors that can be decisive for the effective corporate governance in the state-owned banks, are formulated. As main factors which may determine the efficiency of corporate governance in the state-owned banks are considered follow: the structure and composition of agency contracts of management in the state-owned banks, level of banking regulator independence and character of its relations with state-owned banks and other government structures; the formation of supervisory boards, taking into account the absence of political engagement of supervisory boards, the appropriate level of professionalism and reputation, the presence of independent members, the application other procedures for the selection of state-owned banks managers, based on the balance of all stakeholders’ interests; the appropriate balanced level of transparency.Определено, что ключевым отличием государственных банков является то, что государство может одновременно выступать владельцем, менеджером, кредитором и регулятором. Обоснованно различия корпоративных отношений в государственных банках: более сложную многоступенчатую систему агентских отношений, высокий уровень информационной асимметрии и риска оппортунизма агентов, иной характер проявления фактора доверия. Освещено, что наличие осложненных корпоративных отношений влечет за собой дополнительные риски. На основе использования классических теорий сформулировано гипотезы относительно факторов, которые могут быть определяющими для эффективного корпоративного управления в государственных банках.На основі теорії агентських відносин висвітлено специфіку корпоративного управління в державних банках. Визначено, що ключовою відмінністю державних банків є те, що держава може одночасно виступати власником, менеджером, кредитором і регулятором. Проаналізовано особливості корпоративних відносин у державних банках: більш складну багатоступеневу систему агентських відносин, вищий рівень інформаційної асиметрії та ризику опортунізму агентів, інший характер прояву чинника довіри. Обґрунтовано, що наявність ускладнених корпоративних відносин спричиняє такі ризики: держава як агент населення може бути неефективним і використовувати державні банки не для забезпечення соціально-економічного розвитку, а для фінансування державних проектів чи держпідприємств; на формування уряду під впливом окремих політичних сил функціонування державних банків може бути підпорядковане мотивам окремих політиків зацікавлених у використанні державних банків для досягнення власних політичних цілей; неефективне багатоступеневе делегування функцій управління, моніторингу та регулювання може спричинити неефективність державних банків загалом; лобіювання інтересів державних банків може спричинити порушення конкурентного середовища на ринку фінансових послуг, маніпулювання рухом кредитних та інвестиційних коштів тощо. На основі використання теорії агентських відносин обґрунтовано гіпотези щодо чинників, які можуть бути визначальними для ефективного корпоративного управління в державних банках, а саме: структура і склад агентських контрактів на управління державними банками та рівень незалежності банківського регулятора, характер його взаємовідносин із державними банками та з іншими урядовими структурами; формування наглядових рад з урахуванням відсутності політичної заангажованості наглядових рад, належного рівня професійності та репутації, наявності незалежних членів, застосування процедур відбору керівних кадрів державних банків з урахуванням паритетності інтересів усіх зацікавлених сторін; належний збалансований рівень транспарентності

АГЕНТСЬКІ ВИТРАТИ ЯК ФІНАНСОВІ ПЕРЕДУМОВИ ПОЯВИ КОРПОРАТИВНИХ КОНФЛІКТІВ

In the article the economic essence of the category "corporate conflict" and "agency costs" was investigated. It is summarized that from the position of agency theory, corporate conflict can be interpreted as a result of violation of contract terms by one of the parties – an agent or a principal. It is shown that agency costs arise from separation of ownership of capital and capital management. The distinctive features of the category "agent costs " were highlighted. The influence of growth of residual agency costs on the emergence of corporate conflicts was substantiated. The differences of distribution of residual costs in concentrated and dispersed property were highlighted. It is shown that the estimation of residual costs is possible by indirect methods to finding dependencies between characteristics of financial relations and profitability. The approaches to estimating residual agency costs were given.В статті досліджено економічну сутність категорії «корпоративний конфлікт» та «агентські витрати». Узагальнено, що з позиції агентської теорії корпоративний конфлікт можна трактувати як результат порушення умов контракту однією із сторін – агентом чи принципалом. Показано, що агентські витрати виникають внаслідок відокремлення власності на капітал та управління капіталом. Виділено відмінні ознаки категорії «агентські витрати». Наведено структуру агентських витрат. Обґрунтовано вплив зростання залишкових агентських витрат на появу корпоративних конфліктів. Висвітлено відмінності розподілу залишкових втрат в умовах концентрованої та розпорошеної власності. Показано, що оцінка залишкових втрат можлива опосередкованими методами через знаходження залежностей між характеристиками фінансових відносин та прибутковістю. Наведено підходи до оцінки залишкових агентських витрат.

ТРАНСАКЦІЙНІ ВИТРАТИ ЯК ФІНАНСОВІ ПЕРЕДУМОВИ ПОЯВИ ЕКОНОМІЧНИХ КОНФЛІКТІВ

The economic essence of transaction costs and their impact on the emergence of economic conflicts are analyzed. Economic conflict is proposed to interprete as "the result of actions of participants of  some transaction who have an incompatible interests about the subject of the transaction." It is determined that from the standpoint of the transaction theory the economic conflict is the result of a violation of terms of the transaction by one of the parties. It has been shown that during the transfer of ownership rights of resources from ones economic agents to anothers and for protection those rights appears the special category of costs -transaction costs. Approaches to the classification of transaction costs are considered and their structure is presented. It is proposed to allocate three groups of transaction costs: costs incurred before the transaction; costs incurred as a result of the transaction; costs incurred as a result of violation of the terms of the agreement. The transaction costs before exchange determine the number of concluded transactions, and, therefore, potential conflicts. The reducing of this category of costs allows to increase the number of transactions on the market and, accordingly, affects for development of the economy, in general, or its separate segments, in particular. The growing transaction costs that arise during the agreement are the catalysts of emergence of economic conflicts. The sharp increase of this category of costs allows to predict emergence of conflicts and identife the priority preventive measures. The costs which arise from a violation of the conditions of the agreement are the financial consequences of conflicts that are estimated by the losses associated with the protection of property rights. The reducing of this category of costs allows to maintain the level of trust between the parties of the transaction. The influence of the transaction environment for transaction costs and emergence of economic conflicts are highlighted. The characteristics of the transactional environment that determine the inevitability of transaction costs (behavioral aspects, legal uncertainty in relations, asset specificity, information asymmetry, interdependence of transaction costs) are determined.  The possibilities for reduction of transaction costs  due to the influence of external institutions that structure the interaction between individuals are substantiated.В статье исследовано экономическую сущность трансакционных издержек и их влияние на появление экономических конфликтов. Определено, что с позиции трансакционной теории экономический конфликт является результатом нарушения условий сделки одной из сторон. Рассмотрены подходы к классификации трансакционных издержек и приведена их структура. Предложено выделение трех групп трансакционных издержек: издержки, возникающие в заключение сделки; издержки, возникающие в результате реализации соглашения; издержки, возникающие в результате нарушения условий соглашения. Обосновано влияние роста трансакционных издержек обмена на появление экономических конфликтов. Освещены влияние трансакционной среды на трансакционные издержки и появление экономических конфликтов. Обосновано, что снижение трансакционных издержек возможно при влиянии внешних институтов, которые структурируют взаимодействие между индивидами.В статті досліджено економічну сутність трансакційних витрат та їх вплив на появу економічних конфліктів. Економічний конфлікт запропоновано трактувати як «результат дій учасників певної угоди, які володіють несумісними інтересами щодо предмету угоди». Визначено, що з позиції трансакційної теорії економічний конфлікт є результатом порушення умов трансакції однією із сторін. Показано, що під час транcакцій при переході прав власності на ресурси від одних економічних агентів до інших та внаслідок необхідності захисту таких прав виникає особлива категорія витрат – трансакційні. Розглянуто підходи до класифікації трансакційних витрат та наведено їх структуру. Запропоновано виділення трьох груп трансакційних витрат: витрати, що виникають до заключення угоди; витрати, що виникають внаслідок реалізації угоди; витрати, що виникають внаслідок порушення умов угоди. Визначено, що трансакційні витрати до обміну визначають кількість укладених угод, а отже й потенційних конфліктів. Зниження цієї категорії витрат дозволяє збільшити кількість угод на ринку і, відповідно, впливати на розвиток економіки загалом чи окремих її сегментів, зокрема. Зростаючі трансакційні витрати, що виникають під час угоди є каталізаторами появи економічних конфліктів. Різке зростання цієї категорії витрат дозволяє прогнозувати появу конфліктів та визначати пріоритетні превентивні заходи. Витрати, що виникають внаслідок порушення умов угоди є фінансовими наслідками конфліктів, які оцінюються втратами пов’язаними із захистом прав власності. Зниження цієї категорії витрат дозволяє зберегти рівень довіри між учасниками угоди. Висвітлено вплив трансакційного середовища на трансакційні витрати та появу економічних конфліктів. До характеристик трансакційного середовища, які визначають неминучість трансакційних витрат віднесено: поведінкові аспекти, правова невизначеність у відносинах, специфічність активів, інформаційна асиметрія та взаємозалежність трансакційних витрат.  Обгрунтовано, що зниження трансакційних витрат можливе за впливу зовнішніх інститутів, які структурують взаємодію між індивідами

Quality Improvement for Portal Vein Embolization

Fibrin sealant is used in many areas of surgery. We present a novel aspect of flap insetting in the ischial region using fibrin spray to seal the transferred tissue. We analyzed 10 patients suffering from decubital ulcers and assessed drainage output, time of drain removal, as well as complications following fasciocutaneous flap surgery. Patients were randomized to receive sprayed fibrin glue (study group) or not (control group) before wound closure. The mean drainage time was 4 +/- 1 days in the study group and 6 +/- 1 days in the control group ( P = 0.06). The mean drainage volume was 100 +/- 20 mL in the study group and 168 +/- 30 mL in the control group ( P < 0.01). Fibrin sealant led to reduced drainage volumes and duration of drainage, indicating a beneficial effect of the application of fibrin glue in fasciocutaneous flap surgery for pressure sore coverage

Invasion and MMP expression profile in desmoid tumours

Desmoid tumours are locally invasive soft tissue tumours in which beta-catenin mediated TCF-dependent transcription is activated. The role of soluble factors secreted by the myofibroblastic desmoid tumour, which could stimulate tumour invasiveness, was investigated. Using collagen gel invasion assays, the presence of factors stimulating invasion in desmoid conditioned media (CM) could be established. Since matrix metalloproteinases (MMPs) have been implicated in the process of tumoral invasion, the expression levels of the MMP family members were evaluated. Quantitative reverse transcription-PCR was used to determine the expression levels of MMP1, MMP2, MMP3, MMP7, MMP11, MMP12, MMP13, MMP14 and the inhibitors TIMP1, TIMP2 and TIMP3. Besides overexpression of MMP7, a known TCF-dependent target gene, a striking upregulation of the expression levels of MMP1, MMP3, MMP11, MMP12 and MMP13 in desmoid tumours, compared to unaffected fibroblasts from the same patients, was found. Treating the CM of desmoids with a synthetic and a physiologic MMP inhibitor reduced the invasion-stimulating capacity of the desmoid CM by approximately 50%. These results suggest the involvement of soluble factors, released by the desmoid cells, in stimulating invasion and implicate the MMPs as facilitators of invasion

Rucaparib maintenance treatment for recurrent ovarian carcinoma after response to platinum therapy (ARIEL3): a randomised, double-blind, placebo-controlled, phase 3 trial

Background: Rucaparib, a poly(ADP-ribose) polymerase inhibitor, has anticancer activity in recurrent ovarian carcinoma harbouring a BRCA mutation or high percentage of genome-wide loss of heterozygosity. In this trial we assessed rucaparib versus placebo after response to second-line or later platinum-based chemotherapy in patients with high-grade, recurrent, platinum-sensitive ovarian carcinoma. Methods: In this randomised, double-blind, placebo-controlled, phase 3 trial, we recruited patients from 87 hospitals and cancer centres across 11 countries. Eligible patients were aged 18 years or older, had a platinum-sensitive, high-grade serous or endometrioid ovarian, primary peritoneal, or fallopian tube carcinoma, had received at least two previous platinum-based chemotherapy regimens, had achieved complete or partial response to their last platinum-based regimen, had a cancer antigen 125 concentration of less than the upper limit of normal, had a performance status of 0–1, and had adequate organ function. Patients were ineligible if they had symptomatic or untreated central nervous system metastases, had received anticancer therapy 14 days or fewer before starting the study, or had received previous treatment with a poly(ADP-ribose) polymerase inhibitor. We randomly allocated patients 2:1 to receive oral rucaparib 600 mg twice daily or placebo in 28 day cycles using a computer-generated sequence (block size of six, stratified by homologous recombination repair gene mutation status, progression-free interval after the penultimate platinum-based regimen, and best response to the most recent platinum-based regimen). Patients, investigators, site staff, assessors, and the funder were masked to assignments. The primary outcome was investigator-assessed progression-free survival evaluated with use of an ordered step-down procedure for three nested cohorts: patients with BRCA mutations (carcinoma associated with deleterious germline or somatic BRCA mutations), patients with homologous recombination deficiencies (BRCA mutant or BRCA wild-type and high loss of heterozygosity), and the intention-to-treat population, assessed at screening and every 12 weeks thereafter. This trial is registered with ClinicalTrials.gov, number NCT01968213; enrolment is complete. Findings: Between April 7, 2014, and July 19, 2016, we randomly allocated 564 patients: 375 (66%) to rucaparib and 189 (34%) to placebo. Median progression-free survival in patients with a BRCA-mutant carcinoma was 16·6 months (95% CI 13·4–22·9; 130 [35%] patients) in the rucaparib group versus 5·4 months (3·4–6·7; 66 [35%] patients) in the placebo group (hazard ratio 0·23 [95% CI 0·16–0·34]; p<0·0001). In patients with a homologous recombination deficient carcinoma (236 [63%] vs 118 [62%]), it was 13·6 months (10·9–16·2) versus 5·4 months (5·1–5·6; 0·32 [0·24–0·42]; p<0·0001). In the intention-to-treat population, it was 10·8 months (8·3–11·4) versus 5·4 months (5·3–5·5; 0·36 [0·30–0·45]; p<0·0001). Treatment-emergent adverse events of grade 3 or higher in the safety population (372 [99%] patients in the rucaparib group vs 189 [100%] in the placebo group) were reported in 209 (56%) patients in the rucaparib group versus 28 (15%) in the placebo group, the most common of which were anaemia or decreased haemoglobin concentration (70 [19%] vs one [1%]) and increased alanine or aspartate aminotransferase concentration (39 [10%] vs none). Interpretation: Across all primary analysis groups, rucaparib significantly improved progression-free survival in patients with platinum-sensitive ovarian cancer who had achieved a response to platinum-based chemotherapy. ARIEL3 provides further evidence that use of a poly(ADP-ribose) polymerase inhibitor in the maintenance treatment setting versus placebo could be considered a new standard of care for women with platinum-sensitive ovarian cancer following a complete or partial response to second-line or later platinum-based chemotherapy. Funding: Clovis Oncology

Preventing the Reintroduction of Malaria in Mauritius: A Programmatic and Financial Assessment

Sustaining elimination of malaria in areas with high receptivity and vulnerability will require effective strategies to prevent reestablishment of local transmission, yet there is a dearth of evidence about this phase. Mauritius offers a uniquely informative history, with elimination of local transmission in 1969, re-emergence in 1975, and second elimination in 1998. Towards this end, Mauritius's elimination and prevention of reintroduction (POR) programs were analyzed via a comprehensive review of literature and government documents, supplemented by program observation and interviews with policy makers and program personnel. The impact of the country's most costly intervention, a passenger screening program, was assessed quantitatively using simulation modeling

Developing human biomonitoring as a 21st century toolbox within the European exposure science strategy 2020-2030

Human biomonitoring (HBM) is a crucial approach for exposure assessment, as emphasised in the European Commission's Chemicals Strategy for Sustainability (CSS). HBM can help to improve chemical policies in five major key areas: (1) assessing internal and aggregate exposure in different target populations; 2) assessing exposure to chemicals across life stages; (3) assessing combined exposure to multiple chemicals (mixtures); (4) bridging regulatory silos on aggregate exposure; and (5) enhancing the effectiveness of risk management measures. In this strategy paper we propose a vision and a strategy for the use of HBM in chemical regulations and public health policy in Europe and beyond. We outline six strategic objectives and a roadmap to further strengthen HBM approaches and increase their implementation in the regulatory risk assessment of chemicals to enhance our understanding of exposure and health impacts, enabling timely and targeted policy interventions and risk management. These strategic objectives are: 1) further development of sampling strategies and sample preparation; 2) further development of chemical-analytical HBM methods; 3) improving harmonisation throughout the HBM research life cycle; 4) further development of quality control / quality assurance throughout the HBM research life cycle; 5) obtain sustained funding and reinforcement by legislation; and 6) extend target-specific communication with scientists, policymakers, citizens and other stakeholders. HBM approaches are essential in risk assessment to address scientific, regulatory and societal challenges. HBM requires full and strong support from the scientific and regulatory domain to reach its full potential in public and occupational health assessment and in regulatory decision-making

Arousal of Cancer-Associated Stroma: Overexpression of Palladin Activates Fibroblasts to Promote Tumor Invasion

Background: Cancer-associated fibroblasts, comprised of activated fibroblasts or myofibroblasts, are found in the stroma surrounding solid tumors. These myofibroblasts promote invasion and metastasis of cancer cells. Mechanisms regulating the activation of the fibroblasts and the initiation of invasive tumorigenesis are of great interest. Upregulation of the cytoskeletal protein, palladin, has been detected in the stromal myofibroblasts surrounding many solid cancers and in expression screens for genes involved in invasion. Using a pancreatic cancer model, we investigated the functional consequence of overexpression of exogenous palladin in normal fibroblasts in vitro and its effect on the early stages of tumor invasion. Principal Findings: Palladin expression in stromal fibroblasts occurs very early in tumorigenesis. In vivo, concordant expression of palladin and the myofibroblast marker, alpha smooth muscle actin (a-SMA), occurs early at the dysplastic stages in peri-tumoral stroma and progressively increases in pancreatic tumorigenesis. In vitro introduction of exogenous 90 kD palladin into normal human dermal fibroblasts (HDFs) induces activation of stromal fibroblasts into myofibroblasts as marked by induction of a-SMA and vimentin, and through the physical change of cell morphology. Moreover, palladin expression in the fibroblasts enhances cellular migration, invasion through the extracellular matrix, and creation of tunnels through which cancer cells can follow. The fibroblast invasion and creation of tunnels results from the development o