ВИКОРИСТАННЯ ІРОНІЇ В ЕПІСТОЛЯРНОМУ РОМАНІ З ПОЗИЦІЇ ТЕОРІЇ ПОЛІФОНІЇ. (Usage of the irony in the epistolary novel from the standpoint of polyphony theory)

У статті досліджується використання іронії як мовностилістичного засобу в французькому епістолярному романі XVIII-XX століть. Дослідження базується на творах Ш. де Лакло «Les Liaisons dangereuses», О. де Бальзака «Mémoires de deux jeunes mariées», А. де Монтерлана «Les jeunes filles». Приклади іронії пояснюються з позицій теорії поліфонії О. Дюкро. (The article discusses the irony as a stylistic means in the French epistolary novel of the XVIII-XX centuries. The study is based on Ch. de Laclos’ «Les Liaisons dangereuses», O. de Balzac’s «Mémoires de deux jeunes mariées», A. de Montherlant’s «Les jeunes filles». The irony examples are explained from positions of O. Ducrot’s theory of polyphony.