Conception of «involvement in the process of retraditionalization» as an alternative of further development policy of Ukraine

У контексті дослідження трансформації політичної системи автором була розроблена концепція «залученості в процес ретрадиціоналізаціі», в рамках якої розглядались особливості діяльності президентів України під час їх каденції. За результатами аналізу була вибудувана відповідність політики кожного з президентів певній стратегії. Так, Л. Кравчук обрав стратегію «раціональної залученості», характерною ознакою якої було збереження традиційних цінностей, необхідних на початковому етапі трансформаційного шляху. Стратегія Л. Кучми продовжувала політику свого попередника та відповідала «обмеженій залученості», підкреслювалася спадковість методів ведення політики з часів існування СРСР. Обрання чіткого курсу на всебічну демократизацію та подолання загрози «перспективи політичного застою» стали характерними ознаками стратегії «непримиренності до залученості», використовуваної В. Ющенком. Яка, в свою чергу, виступила в якості альтернативного шляху розвитку держави та відрізнялася від політики попередніх президентів за багатьма параметрами. В. Янукович продовжив політику Л. Кравчука та Л. Кучми й обрав стратегію «повної залученості», що характеризувалася зменшенням демократичних прав і громадянських свобод, що спричинило перетворення «проблемної демократії» в Україні на «гібридний режим». У підсумку автор зазначає, що дослідження динаміки тенденцій ретрадиціоналізації в політичному житті України має важливе значення, оскільки під час трансформаційних перетворень у демократичному напрямку необхідно враховувати різні сценарії розвитку політичних подій та їх можливих наслідків, а також досвід пострадянських країн на шляху «воскресіння» і розвитку «радянських традицій».У контексті дослідження трансформації політичної системи автором була розроблена концепція «залученості в процес ретрадиціоналізаціі», в рамках якої розглядались особливості діяльності президентів України під час їх каденції. За результатами аналізу була вибудувана відповідність політики кожного з президентів певній стратегії. Так, Л. Кравчук обрав стратегію «раціональної залученості», характерною ознакою якої було збереження традиційних цінностей, необхідних на початковому етапі трансформаційного шляху. Стратегія Л. Кучми продовжувала політику свого попередника та відповідала «обмеженій залученості», підкреслювалася спадковість методів ведення політики з часів існування СРСР. Обрання чіткого курсу на всебічну демократизацію та подолання загрози «перспективи політичного застою» стали характерними ознаками стратегії «непримиренності до залученості», використовуваної В. Ющенком. Яка, в свою чергу, виступила в якості альтернативного шляху розвитку держави та відрізнялася від політики попередніх президентів за багатьма параметрами. В. Янукович продовжив політику Л. Кравчука та Л. Кучми й обрав стратегію «повної залученості», що характеризувалася зменшенням демократичних прав і громадянських свобод, що спричинило перетворення «проблемної демократії» в Україні на «гібридний режим». У підсумку автор зазначає, що дослідження динаміки тенденцій ретрадиціоналізації в політичному житті України має важливе значення, оскільки під час трансформаційних перетворень у демократичному напрямку необхідно враховувати різні сценарії розвитку політичних подій та їх можливих наслідків, а також досвід пострадянських країн на шляху «воскресіння» і розвитку «радянських традицій».In the context of research of the transition of political system the author developed the concept of «involvement in the process of retraditionalization» in which are reviewed major elements of activities of the presidents of Ukraine during their tenure. The analysis was based on compliance policies of each of the presidents of certain strategies. Leonid Kravchuk chosen strategy of «rational involvement», a characteristic feature of which was to preserve traditional values required in the initial stage of the transformation path. The strategy of L. Kuchma continues the policy of his predecessor and meets of «limited involvement», emphasized heredity methods of policy since the days of the Soviet Union. The election of a clear course towards full democratization and overcoming threats of «political stagnation prospects» were the characteristics of the strategy of «intransigence to involvement» used V. Yushchenko. Which, in turn, acted as an alternative way of development of the state and different from the policy of previous presidents in many ways. V. Yanukovych has continued the policy of L. Kravchuk and L. Kuchma and has choosen the strategy of «full involvement», which was characterized by reduction of democratic rights and civil liberties, which led to the transformation of «the problematic democracy» in Ukraine to «hybrid mode». In the end, the author notes that the research of dynamics of retraditionalization trends in Ukraine’s political life is important, because during the transformations in a democratic direction must take into account different scenarios of political events and their possible consequences and the experience of post­Soviet countries on the path of «resurrection» and development «soviet traditions»

THE ROLE OF ENDOGENOUS AND EXOGENOUS FACTORS IN UKRAINIAN MODERNIZATION

In this article, the author examines the problems of Ukrainian modernization policy, in the context of which the author has analyzed the correlation of endogenous and exogenous factors, with specific reference to the socio-cultural component in the modernization process. The problem of rebirth of national cultural traditions has been foregrounded, with particular emphasis on the retraditionalization of state political system playing the key role in the process of further reformation of all spheres of public life. On the basis of retrospective analysis, the author discusses the advantages and disadvantages of the Ukrainian modernization process. Key words: modernization, endogenous and exogenous factors, retraditionalization, the national interest

Концепція «залученості в процес ретрадиціоналізації» як альтернатива подальшого розвитку політики України

In the context of research of the transition of political system the author developed the concept of «involvement in the process of retraditionalization» in which are reviewed major elements of activities of the presidents of Ukraine during their tenure. The analysis was based on compliance policies of each of the presidents of certain strategies. Leonid Kravchuk chosen strategy of «rational involvement», a characteristic feature of which was to preserve traditional values required in the initial stage of the transformation path. The strategy of L. Kuchma continues the policy of his predecessor and meets of «limited involvement», emphasized heredity methods of policy since the days of the Soviet Union. The election of a clear course towards full democratization and overcoming threats of «political stagnation prospects» were the characteristics of the strategy of «intransigence to involvement» used V. Yushchenko. Which, in turn, acted as an alternative way of development of the state and different from the policy of previous presidents in many ways. V. Yanukovych has continued the policy of L. Kravchuk and L. Kuchma and has choosen the strategy of «full involvement», which was characterized by reduction of democratic rights and civil liberties, which led to the transformation of «the problematic democracy» in Ukraine to «hybrid mode». In the end, the author notes that the research of dynamics of retraditionalization trends in Ukraine’s political life is important, because during the transformations in a democratic direction must take into account different scenarios of political events and their possible consequences and the experience of post­Soviet countries on the path of «resurrection» and development «soviet traditions».У контексті дослідження трансформації політичної системи автором була розроблена концепція «залученості в процес ретрадиціоналізаціі», в рамках якої розглядались особливості діяльності президентів України під час їх каденції. За результатами аналізу була вибудувана відповідність політики кожного з президентів певній стратегії. Так, Л. Кравчук обрав стратегію «раціональної залученості», характерною ознакою якої було збереження традиційних цінностей, необхідних на початковому етапі трансформаційного шляху. Стратегія Л. Кучми продовжувала політику свого попередника та відповідала «обмеженій залученості», підкреслювалася спадковість методів ведення політики з часів існування СРСР. Обрання чіткого курсу на всебічну демократизацію та подолання загрози «перспективи політичного застою» стали характерними ознаками стратегії «непримиренності до залученості», використовуваної В. Ющенком. Яка, в свою чергу, виступила в якості альтернативного шляху розвитку держави та відрізнялася від політики попередніх президентів за багатьма параметрами. В. Янукович продовжив політику Л. Кравчука та Л. Кучми й обрав стратегію «повної залученості», що характеризувалася зменшенням демократичних прав і громадянських свобод, що спричинило перетворення «проблемної демократії» в Україні на «гібридний режим». У підсумку автор зазначає, що дослідження динаміки тенденцій ретрадиціоналізації в політичному житті України має важливе значення, оскільки під час трансформаційних перетворень у демократичному напрямку необхідно враховувати різні сценарії розвитку політичних подій та їх можливих наслідків, а також досвід пострадянських країн на шляху «воскресіння» і розвитку «радянських традицій».У контексті дослідження трансформації політичної системи автором була розроблена концепція «залученості в процес ретрадиціоналізаціі», в рамках якої розглядались особливості діяльності президентів України під час їх каденції. За результатами аналізу була вибудувана відповідність політики кожного з президентів певній стратегії. Так, Л. Кравчук обрав стратегію «раціональної залученості», характерною ознакою якої було збереження традиційних цінностей, необхідних на початковому етапі трансформаційного шляху. Стратегія Л. Кучми продовжувала політику свого попередника та відповідала «обмеженій залученості», підкреслювалася спадковість методів ведення політики з часів існування СРСР. Обрання чіткого курсу на всебічну демократизацію та подолання загрози «перспективи політичного застою» стали характерними ознаками стратегії «непримиренності до залученості», використовуваної В. Ющенком. Яка, в свою чергу, виступила в якості альтернативного шляху розвитку держави та відрізнялася від політики попередніх президентів за багатьма параметрами. В. Янукович продовжив політику Л. Кравчука та Л. Кучми й обрав стратегію «повної залученості», що характеризувалася зменшенням демократичних прав і громадянських свобод, що спричинило перетворення «проблемної демократії» в Україні на «гібридний режим». У підсумку автор зазначає, що дослідження динаміки тенденцій ретрадиціоналізації в політичному житті України має важливе значення, оскільки під час трансформаційних перетворень у демократичному напрямку необхідно враховувати різні сценарії розвитку політичних подій та їх можливих наслідків, а також досвід пострадянських країн на шляху «воскресіння» і розвитку «радянських традицій»

A gifting of sweetgrass : the Reclamation of Culture Movement and NAIITS, An Indigenous Learning Community

https://place.asburyseminary.edu/ecommonsatsdissertations/2310/thumbnail.jp

Drug Trafficking, State Capacity, and the Post-Soviet Condition in the Kyrgyz Republic

Following the collapse of the Soviet Union, the newly independent states of Central Asia faced numerous challenges. These included cultivating new national identities and state capacity, managing new borders, and addressing issues of conflict and political violence. Converging with these challenges – a booming trade in opium and heroin originating in neighboring Afghanistan. Central Asia quickly became a key route for opiates originating in Afghanistan and transiting to Russia and Europe. The Kyrgyz Republic lies at the southeastern corner of this region, along one of the world’s busiest drug trafficking routes. This thesis examines state and societal responses to narcotics trafficking in the Kyrgyz Republic with a specific emphasis on the role of ethnicity, religion, kinship, and patronage networks. In doing so, it seeks to discern the role played by narcotics trafficking in the broader political-geographic space of the Republic, paying specific attention to state capacity. Likewise, it is interested in how these processes both shape and are shaped by political-geographic space. It relies on publicly available data provided by the Kyrgyz Government as well as the UNODC. More importantly, it derives context from a series of interviews and observations obtained during fieldwork in the Kyrgyz Republic during the summer of 2018. These interviews – conducted with officials from academia, non-governmental organizations, international governmental organizations, diplomatic missions, and the Kyrgyz government, provide critical context to broader research efforts and previous work conducted on this subject. This thesis ultimately supports some recent scholarship conducted on narcotics trafficking in the Republic, while also challenging the premises of older discourse on the drug trade in the region. In doing so it hopes to reinvigorate scholarship and policy debates on the Eurasian narcotics trade and broader illicit geographies

Russia’s Proud Past and Patriotic Identity: A Case Study of Historical Accounts in Contemporary Russian History Textbooks

In December 2014, Russian President Vladimir Putin signed the Osnovy gosudarstvennoi kul’turnoi politiki (Fundamentals of State Cultural Policy), which emphasizes the preservation of and promotion of Russian culture as essential for a unified and powerful country. A key means for implementing the Osnovy gosudarstvennoi kul’turnoi politiki appears in the efforts to construct a new history curriculum designed to correct alleged historical distortions and to produce a unified historical narrative. Selected textbooks from the publisher Prosveshchenie (Enlightenment) serve as the sources used to investigate this construction of a standard historical account. In particular, this paper will stress that the use of specific words or phrases as well as the very similar recounting of historical events across different class levels (aged 15–17) reveals the development of a single historical narrative for major occurrences in the twentieth and twenty-first centuries. Among the events chosen are ones that have caused particular concern to Russian leaders, including Russia’s actions in the First World War; the conclusion of the Molotov–Ribbentrop Pact; the initial days of the Great Patriotic War; the growth of communism in Eastern Europe; and the recent incorporation of the Crimean Peninsula into the Russian Federation. Ultimately, this paper will argue that an approved historical narrative aims to form patriotic students, the New Russian Citizens, who have immense pride in their heritage and who consequently will develop unwavering support for a strong Russia on the global stage

Unmet goals of tracking: within-track heterogeneity of students' expectations for

Educational systems are often characterized by some form(s) of ability grouping, like tracking. Although substantial variation in the implementation of these practices exists, it is always the aim to improve teaching efficiency by creating homogeneous groups of students in terms of capabilities and performances as well as expected pathways. If students’ expected pathways (university, graduate school, or working) are in line with the goals of tracking, one might presume that these expectations are rather homogeneous within tracks and heterogeneous between tracks. In Flanders (the northern region of Belgium), the educational system consists of four tracks. Many students start out in the most prestigious, academic track. If they fail to gain the necessary credentials, they move to the less esteemed technical and vocational tracks. Therefore, the educational system has been called a 'cascade system'. We presume that this cascade system creates homogeneous expectations in the academic track, though heterogeneous expectations in the technical and vocational tracks. We use data from the International Study of City Youth (ISCY), gathered during the 2013-2014 school year from 2354 pupils of the tenth grade across 30 secondary schools in the city of Ghent, Flanders. Preliminary results suggest that the technical and vocational tracks show more heterogeneity in student’s expectations than the academic track. If tracking does not fulfill the desired goals in some tracks, tracking practices should be questioned as tracking occurs along social and ethnic lines, causing social inequality

"Promoting Women's Rights in Central Asia: Implications for Democratic Development"

This thesis investigates the promotion of women's rights in Central Asia and explores its implications for democratic development in the region. Central Asia is characterized by a complex socio-political landscape, where traditional norms and patriarchal structures often hinder gender equality and impede progress towards democracy. By examining the efforts and challenges associated with advancing women's rights, this study aims to shed light on the potential for transformative change and the significance of gender equality in fostering democratic development. The research employs a multi-dimensional approach, drawing on a comprehensive analysis of existing literature, policy documents, and empirical data. The thesis delves into the historical and cultural context of Central Asia to elucidate the deep-rooted gender disparities prevalent in the region. It explores the legal frameworks and institutional mechanisms in place to protect women's rights and promote gender equality, while critically assessing their effectiveness. Furthermore, the thesis examines the role of civil society organizations, women's rights activists, and international actors in advocating for gender equality and challenging traditional norms. It analyzes the strategies and tactics employed by these stakeholders to raise awareness, build capacity, and push for legal and social reforms. Additionally, the study investigates the barriers faced by women in participating in political processes and accessing leadership positions, highlighting the intersectionality between gender and other forms of marginalization. By exploring the implications of promoting women's rights for democratic development, this thesis addresses the crucial linkages between gender equality and broader governance issues. It assesses the potential impact of women's empowerment on political participation, decision-making processes, and the overall democratic fabric of Central Asian societies. The findings of this research contribute to the academic discourse on gender, democracy, and development by providing a nuanced understanding of the specific challenges and opportunities in Central Asia. The study also offers valuable insights for policymakers, activists, and international organizations working towards advancing women's rights and fostering democratic progress in the region

Endangered Species of the Physical Cultural Landscape: Globalization, Nationalism, and Safeguarding Traditional Folk Games

Folk sports are the countertype of modern sports: invented traditions, bolstered by tangible ritual and intangible myth, played by the common folk in order to express a romantic ethnic identity. Like other cultural forms, traditional sports and games around the world are becoming marginalized in the face of modernization and globalization. In 2003, UNESCO ratified the Convention for the Safeguarding of the Intangible Cultural Heritage of Humanity in an attempt to counter such trends of cultural homogenization. As elements of intangible cultural heritage, folk sports now fall under the auspices of UNESCO safeguarding policies. As such, the objective of this study was to understand the reactions of UNESCO and national agencies to the folk sport revival movement and, conversely, to understand the effects of supranational safeguarding policies on the marginalization of folk sport. Through the lens of globalization theory, the primary research methodology employed was a comparative case study analysis of four UNESCO-safeguarded folk sports (Turkish oil wrestling, Brazilian capoeira, Kyrgyz kok boru, and Irish hurling). The selection of the case studies was based on geography, sport type, safeguarding mechanisms, type of nationalism, and marginality. Henning Eichberg’s folk sport modernization outcomes of sportification, pedagogization, and folklorization figured prominently throughout the cases, along with two newly-proposed methods: retraditionalization and nationalization. Upon examination of the four case studies, it became clear that the nomination of local folk sports to the UNESCO Representative List was dictated by touristic and nationalistic motivations, rather than cultural safeguarding ones. Although it was not evident that UNESCO heritagization had a direct affect on the practice, status, and meaning of folk sports, there was an affect on the relationship between folk sport preservation and nation-building narratives: External nationalists vie for global recognition through ‘UNESCO status’; folk sport (also termed ethnosport) remains a symbol of ethnonational identity; and cultural nationalists seek to bolster national unity through shared cultural traditions, such as the adoption of national folk sports. By mobilizing knowledge across a spectrum of academic disciplines, this study provides a renewed perspective to the notion of intangible cultural heritage and folk sporting traditions in our increasingly homogeneous global village

Gender politics and security discourse

Since the United Nations Security Council adopted UNSCR 1325 on Women, Peace and Security in October 2000, there have been debates about how to achieve "gender security". This thesis explores competing modes of constructions about "gender security" within feminist and women's NGOs in Serbia, highlighting the ways that personal-political imaginations of Serbia's conflict and post-conflict pasts, presents and futures affect the logics of "gender security". Part one explores the configurations of "gender security" amongst feminist and women's NGOs in Serbia. Post-structural discourse analysis strategies are deployed to investigate the personal-political imaginations of conflict and post-conflict constituting how feminism and security is thought about. Utilising field research conducted in Serbia during 2008 and 2009, the discursive construction of competing modes of thought about gender and/or security amongst activists is revealed, highlighting that the way that conflict and post-conflict is thought about profoundly affects these modes of thought. Part two is an in-depth examination of the performance of UNseR 1325 within two case studies. UNSCR 1325 is taken to be the site of discursive contact between gender and security, and is productive of the articulation and representation of gender security policies and agendas. The first case study centres upon the feminist-pacifist debate, focussing upon Women in Black. UNSCR 1325 is utilised as a political tool to support the advocacy work of Women in Black. In contrast, the second case study explores ways specific discourses of gender security has stimulated political action. An investigation of the broader domestic violence debate in Serbia makes clear how international gender security discourses triggered an increasing concern about small arms and light weapons (SALW) abuse within domestic violence. Subsequently, activists have pushed SALW concerns higher up the domestic violence agenda in Serbia. The variations in how UNSCR 1325 is utilised is a consequence of the particular configuration of gender security, arising from personal-political imaginations of conflict and post-conflict amongst activists