482 research outputs found

    Suppression of left-handed properties in disordered metamaterials

    Full text link
    We study the effect of disorder on the effective magnetic response of composite left-handed metamaterials and their specific properties such as negative refraction. We show that relatively weak disorder in the split-ring resonators can reduce and even completely eliminate the frequency domain where the composite material demonstrates the left-handed properties. We introduce the concept of the order parameter to describe novel physics of this effect.Comment: 4 pages, 2 figure

    Thermoelectric transport near pair breaking quantum phase transition out of d-wave superconductivity

    Full text link
    We study electric, thermal, and thermoelectric conductivities in the vicinity of a z=2 superconductor-diffusive metal transition in two dimensions, both in the high and low frequency limits. We find violation of the Wiedemann-Franz law and a dc thermoelectric conductivity α\alpha that does not vanish at low temperatures, in contrast to Fermi liquids. We introduce a Langevin equation formalism to study critical dynamics over a broad region surrounding the quantum critical point.Comment: 5 pages, 2 figure

    Варіативність впливу атристаміну та іміпраміну на депресивну поведінку мишей в аспекті циркадіанних чинників

    Get PDF
    Chronophysiological features of secretion of some hormones and neurotransmitters (especially melatonin), which have distinct circadian and seasonal rhythms, are the main endogenous factors affecting the depressive behavior of both animals and humans. That is why it is possible to assume different sensitivity of the CNS in animals to the effect of antidepressant chemicals introduced in different phases of the day.Aim. To study the variability of the effect of a promising antidepressant atristamine in comparison with the classical tricyclic antidepressant imipramine on the depressive behavior of mice taking into account chronophysiological (circadian) factors.Materials and methods. The depressive behavior of mice was studied using the tail suspension test. Four experiments were performed within one day at the following time intervals: 2:00-4:00, 8:00-10:00, 14:00-16:00, 20:00-22:00. The cosinor analysis of the results was carried out using the Cosinor-Analisis 2.4 program.Results. There were no significant differences during the day among the indicators of the intact control group. Animals treated with imipramine (25 mg/kg) had a lower total time of immobility (a marker of the antidepressant activity) in all time periods. In the daytime, the decrease of this indicator was maximal and statistically significant (–36.8 % against the intact control group, p<0.05). At night, on the contrary, this parameter was slightly different from that in the intact control group (–12.2 %). The total time of immobility of mice on the background of atristamine (100 mg/kg) did not differ from that of the intact control group in the morning. In the daytime, atristamine significantly reduced this indicator (–26.5 %, p<0.05) compared to the intact control. The effect of the test compound on the depressive behavior of mice was decreased in the evening. Animals of this group at night were on average 30 % longer in the state of “behavioral despair” compared to the control. The cosinor analysis showed that the animals of all experimental groups had a 24-hour sinusoidal chronorhythm of depressivity in the tail suspension test. The same type of displacement of acrophases of the depressive behavior parameters in mice relative to physiological values occurs after administration of atristamine and imipramine. Unlike tricyclic antidepressant imipramine, atristamine causes a pronounced daily oscillation of depressive behavior of mice.Conclusions. Atristamine and imipramine significantly reduced the total time of immobility of animals only in the daytime period (14:00-16:00). The common chronopharmacological feature of the effect of atristamine and imipramine on the depressive behavior of mice is reduction of the antidepressant activities of both substances at night.К основным эндогенным факторам влияния на депрессивное поведение как животных, так и человека относят хронофизиологические особенности секреции некоторых гормонов и нейромедиаторов (в первую очередь мелатонина), которые имеют значительные циркадианные и сезонные ритмы. Именно поэтому можно предположить различную чувствительность ЦНС животных к воздействию химических соединений антидепрессивного действия при введении их в разные фазы суток.Цель исследования – изучить вариативность влияния перспективного антидепрессанта атристамина в сравнении с классическим трициклическим антидепрессантом имипрамином на депрессивность мышей с учетом хронофизиологических (циркадианных) факторов.Материалы и методы. Депрессивное поведение мышей исследовали в тесте подвешивания за хвост. В пределах одних суток было выполнено 4 опыта в такие временные интервалы: 2:00-4:00, 8:00-10:00, 14:00-16:00, 20:00-22:00. Косинор-анализ полученных результатов проводили с помощью программы Cosinor-Analisis 2.4.Результаты. Среди показателей группы интактного контроля не выявлено достоверных различий в течение суток. Животные, которым вводили имипрамин (25 мг/кг), имели меньшее общее время иммобильности (маркер антидепрессивного действия) во всех временных периодах. Днём уменьшение этого показателя было максимальным и статистически значимым (–36,8 % против интактного контроля, p<0,05). Ночью, наоборот, этот показатель мало отличался от такового в группе интактного контроля (–12,2 %). Общее время иммобильности мышей на фоне атристамина (100 мг/кг) утром не отличалось от показателя группы интактного контроля, днём атристамин достоверно уменьшал этот показатель (–26,5 %, р<0,05) относительно интактного контроля, вечером влияние исследуемого соединения на уровень депрессивности мышей ослаблялось, а ночью животные этой группы в среднем на 30 % дольше находились в состоянии «поведенческого отчаяния» по сравнению с контролем. Косинор-анализ показал, что животные всех экспериментальных групп имели 24-часовой синусоидальный хроноритм показателей депрессивности в тесте подвешивания за хвост. При этом на фоне введения атристамина и имипрамина происходит однотипное смещение акрофаз показателей депрессивности мышей относительно физиологических значений. В отличие от трициклического антидепрессанта имипрамина атристамин вызывает значительные суточные колебания показателей депрессивного поведения мышей.Выводы. Только в дневное время суток (14:00-16:00) и атристамин, и имипрамин достоверно уменьшали общее время иммобильности животных. Общей хронофармакологической особенностью влияния атристамина и имипрамина на уровень депрессивности животных является снижение антидепрессивных свойств обоих веществ в ночное время суток.До основних ендогенних факторів впливу на депресивну поведінку як тварин, так і людини відносять хронофізіологічні особливості секреції деяких гормонів та нейромедіаторів (у першу чергу, мелатоніну), які мають виразні циркадіанні та сезонні ритми. Саме тому можна припустити різну чутливість ЦНС тварин до впливу хімічних сполук антидепресивної дії при введенні їх у різні фази доби.Мета дослідження – вивчити варіативність впливу перспективного антидепресанта атристаміну в порівнянні з класичним трициклічним антидепресантом іміпраміном на депресивність мишей з урахуванням хронофізіологічних (циркадіанних) чинників.Матеріали та методи. Депресивну поведінку мишей досліджували у тесті підвішування за хвіст. У межах однієї доби було виконано 4 досліди у такі часові інтервали: 2:00-4:00, 8:00-10:00, 14:00-16:00, 20:00-22:00. Косінор-аналіз одержаних результатів проводили за допомогою програми Cosinor-Analisis 2.4.Результати. Серед показників групи інтактного контролю не виявлено достовірних відмінностей впродовж доби. Тварини, яким уводили іміпрамін (25 мг/кг), мали менший загальний час іммобільності (маркер антидепресивної дії) у всіх часових періодах. Удень зменшення цього показника було максимальним і статистично значущим (–36,8 % проти інтактного контролю, p<0,05). Уночі, навпаки, цей показник мало відрізнявся від такого у групі інтактного контролю (–12,2 %). Загальний час іммобільності мишей на тлі атристаміну (100 мг/кг) вранці не відрізнявся від показника групи інтактного контролю, вдень атристамін достовірно зменшував цей показник (–26,5 %, р<0,05) відносно інтактного контролю, ввечері вплив досліджуваної сполуки на рівень депресивності мишей послаблювався, а вночі тварини цієї групи у середньому на 30 % довше перебували у стані «поведінкового відчаю» порівняно з контролем. Косінор-аналіз показав, що тварини усіх експериментальних груп мали 24-годинний синусоїдний хроноритм показників депресивності у тесті підвішування за хвіст. При цьому на тлі введення атристаміну та іміпраміну відбувається однотипне зміщення акрофаз показників депресивності мишей відносно фізіологічних значень. На відміну від трициклічного антидепресанта іміпраміну атристамін викликає виразні добові коливання показників депресивної поведінки мишей.Висновки. Тільки у денний період доби (14:00-16:00) і атристамін, і іміпрамін достовірно зменшували загальний час іммобільності тварин. Спільною хронофармакологічною рисою впливу атристаміну та іміпраміну на рівень депресивності тварин є зниження антидепресивних властивостей обох речовин у нічний період доби

    Gauge Formulation for Higher Order Gravity

    Get PDF
    This work is an application of the second order gauge theory for the Lorentz group, where a description of the gravitational interaction is obtained which includes derivatives of the curvature. We analyze the form of the second field strenght, G=F+fAFG=\partial F +fAF, in terms of geometrical variables. All possible independent Lagrangians constructed with quadratic contractions of FF and quadratic contractions of GG are analyzed. The equations of motion for a particular Lagrangian, which is analogous to Podolsky's term of his Generalized Electrodynamics, are calculated. The static isotropic solution in the linear approximation was found, exhibiting the regular Newtonian behaviour at short distances as well as a meso-large distance modification.Comment: Published versio

    Asymptotic behavior in the scalar field theory

    Full text link
    An asymptotic solution of the system of Schwinger-Dyson equations for four-dimensional Euclidean scalar field theory with interaction λ2(ϕϕ)2\frac{\lambda}{2}(\phi^*\phi)^2 is obtained. For λ>λcr=16π2\lambda>\lambda_{cr}=16\pi^2 the two-particle amplitude has the pathology-free asymptotic behavior at large momenta. For λ<λcr\lambda<\lambda_{cr} the amplitude possesses Landau-type singularity.Comment: 16 pages; journal version; references adde

    Lorentzian manifolds and scalar curvature invariants

    Full text link
    We discuss (arbitrary-dimensional) Lorentzian manifolds and the scalar polynomial curvature invariants constructed from the Riemann tensor and its covariant derivatives. Recently, we have shown that in four dimensions a Lorentzian spacetime metric is either I\mathcal{I}-non-degenerate, and hence locally characterized by its scalar polynomial curvature invariants, or is a degenerate Kundt spacetime. We present a number of results that generalize these results to higher dimensions and discuss their consequences and potential physical applications.Comment: submitted to CQ
    corecore