Instrumentalist logic of scientific discovery: reflections on Dewey’s method and its metaphysical foundations

Abstract

У цій роботі я намагаюся прояснити сутність філософії Дьюї: його метод (денотативний метод (ДМ) / структуру дослідження (СД)). Незважаючи на традиційне розуміння Дьюї як анти-фундаменталіста, я хочу показати, що, насправді, його метод мав метафізичні основи: принцип тяглості або теорію емерджентизму. Я також обґрунтовую, що метафізичну позицію Дьюї краще називати «культурним емерджентизмом», аніж його терміном «культурний натуралізм». Те, що Дьюї називав «здоровим глуздом» у своїй «Логіці», Гуссерль позначав терміном «життєвий світ» у «Кризі». Я порівнюю два погляди на розуміння цього явища і роблю висновок, що для Дьюї різниця між природничими науками та здоровим глуздом полягає у предметі, а не в методі. Отже, мета полягає у тому, щоб знайти уніфікований метод, який застосовуватиметься в обох сферах. Тоді як Гуссерль був більш песимістичним: для нього різниця полягала не тільки в предметі, а й у самих методах. Услід за цим обговоренням, я також зробив спробу переформулювати важку проблему свідомості у термінах Дьюї. Насамкінець, я порівнюю ДМ / СД Дьюї з попперівським розумінням наукового методу і роблю висновок, що між ними немає значної різниці, і що метод Дьюї також можна розглядати як гіпотетико-дедуктивний, з єдиною різницею в акцентах.In this paper, I attempt to clarify the heart of Dewey’s philosophy: his method (denotative method (DM) / pattern of inquiry (PI)). Despite the traditional understanding of Dewey as anti-foundationalist, I want to show that Dewey did have metaphysical foundations for his method: the principle of continuity or theory of emergentism. I also argue that Dewey’s metaphysical position is better named as ‘cultural emergentism’, rather than his own term ‘cultural naturalism’. What Dewey called ‘common sense’ in his Logic, Husserl termed as the ‘life-world’ in his Crisis. I compare two perspectives of dealing with the phenomenon and conclude that for Dewey, the difference between natural sciences and the common sense inquiry is that of subject-matter but not of method. Thus, the goal is to find the unified method to be applied in both domains. Whereas Husserl was more pessimistic: for him, the difference was not only in subject-matter, but in the very methods. Following that discussion, I also attempt to reformulate the hard problem of consciousness in Deweyan terms. In the end, I compare Dewey’s DM / PI with Popper’s understandings of scientific method and conclude that there is no significant difference between the two and that Dewey’s method could also be looked at as \textit{hypothetic-deductive method}, with the only difference in emphases